Десь тут ходила Леся Українка
3466 
Село Запруддя Камінь-Каширського району на Волині в біографію Лесі вписується багатьма моментами, хоч дослідники творчості так і не деталізували їх.
А тим часом Запруддя згадується як у листуванні всіх Косачів, так і самої Лесі Українки. Адже тут був родинний маєток улюбленої Лесиної «тітки Єлі», Олени Антонівни – рідної татової сестри, яка доглядала Лесю малою, вчила її плести вінки, вишивати і яка спричинилася до написання першого Лесиного вірша – «Надія». І, як згадується в листуванні Косачів, Леся таки гостювала в тітчиному маєтку в Запрудді, яке знаходиться за 35 км від Колодяжного – волинського родинного гнізда Косачів.
«Тітка Єля» – Олена Антонівна Тесленко-Приходько по чоловікові – мала особливий зв'язок з племінницею: вона, медсестра за фахом, була поруч з Лесею у Мінську біля смертельно хворого Сергія Мержинського. Тітчин чоловік – Петро Тесленко-Приходько – 1907 року став весільним свідком у Лесі і Климента Квітки.
…Нині у крихітному Запрудді, де мешкає трохи більше сотні людей і яке розташоване в глибинці волинського Полісся за якусь сотню кілометрів від білоруського кордону, вам охоче покажуть хіба що приблизне місце мешкання Лесиної тітки. Ця місцина – майже при самій трасі – в народі називається «Панське». Он там за ставком (на фото) і за ближніми хатами розташовувався маєток «тітки Єлі». Неподалік – майже мініатюрна церква, яку в одному з листів згадувала Олена Пчілка. Тут, у Запрудді, на озері Наболотському місцеві «краєзнавці» охоче поділяться припущенням, що швидше за все саме Наболотське, а не озеро Нечимне надихнуло Лесю на «Лісову пісню».
Хтозна. Так багато води спливло в поліських озерах. І давні легенди, переплівшись із залишками правди, обростають новими легендами. Хай буде. Головне – не затерти імена великих, сліди яких поросли травою і лісами, лишивши простір коли для фантазій, а подеколи – і правди. Добре було б дістатися до неї.
