Хрещеник Василя Стефаника

105 років тому народився письменник Тарас Мигаль, про якого у Львові ходили легенди. Він паплюжив українських «буржуазних» націоналістів, аби… популяризувати заборонені імена.

... Якби в Києві не було «Енея» (письменницького кафе), то місцем дії нашумілих колись у літературних колах «Дзеньків-бреньків» (у цьому творі класики та інші українські письменники зібралися докупи, щоб добряче поїсти й попити, а заодно поговорити про свої писання), їхній автор, Володимир Даниленко, обрав би, мабуть, львівський шинок «Оселедець на ланцюгу». У часи Другої світової, за німецької окупації, у ньому збиралася місцева пишуча братія, а за шинквасом стояв письменник-публіцист, майбутній апологет радянізації Галичини Тарас Мигаль, котрий і увіковічив цей «харчпункт» у непересічному  романі з однойменною назвою. 

Хто ж він усе-таки, цей,  без сумніву, талановитий літератор Тарас Мигаль, шинкар і журналіст, памфлетист і серцеїд, гульвіса і в’язень сталінських таборів?