Секрет кохання султана Сулеймана до Роксолани
6173 
Історія стосунків наймогутнішого османського султана з українською бранкою ось уже пів тисячоліття бентежить серця та душі митців. Художники створюють картини, на яких зображають найвідоміше подружжя – султана Сулеймана (1494 – 1566) з Роксоланою (1504? – 1558), письменники пишуть про них романи, а кінематографісти знімають фільми та серіали. У чому ж полягає секрет їхньої закоханості? Адже султан Сулейман мав силу-силенну неймовірних красунь у гаремі. Чому він був вірний Роксолані? Відповідями на ці запитання ділиться кандидатка мистецтвознавства, дослідниця османської історії, авторка досліджень «Роксолана: життєпис» та «Жіночий султанат: влада та кохання» Олександра Шутко.
Гарем султана Сулеймана
Тендітну рудоволосу дівчинку кримські татари викрали з рідного Рогатина й доставили до Стамбула, де її виховувала онука Баязида ІІ, Ханчерлі Фатьма. Остання восени 1520 року на честь сходження на трон племінника – 26-річного султана Сулеймана подарувала цю бранку його матері – валіде Хафсі (1478? – 1534). Та ж передала її до гарему вінценосного сина.
Читати також: Руйнівниця міфів про Роксолану. ІНТЕРВ'Ю з дослідницею Олександрою Шутко
Наприкінці 1521 року юна руденька українка вже народила султану Сулейману сина – шехзаде Мехмеда. Тоді ж венеційські посли у Стамбулі заговорили про Роксолану. Адже так називали пращурів українців, які жили на території Польського Королівства. А в гаремі султана Сулеймана її нарекли Хюррем, тобто «Усміхненою», адже з її світлого личка не сходила миловидна усмішка.
На той час у султана Сулеймана вже були улюблениці, які народили йому дітей. Ще у 15 років під час намісництва у кримській Кафі (нині – Феодосії) його гарем налічував 11 жінок, серед яких найбільше 5 акче (срібна османська монета), тобто $15 у перерахунку за принципом «золотого паритету» щодня отримувала Ясемен (у перекладі – «Жасмін»). Стільки ж виплачували Хубе, тобто «Красуні» та Сервер, тобто «Головній». Тож ці три жінки були найважливішими на той час у житті юного Сулеймана.
Про те, що у нього під час намісництва у Кафі у 1509–1512 роках уже були діти, згадує у своїй «Книзі мандрів» османський літописець і мандрівник Евлія-челебі (1611–1682). Адже він у ХVII ст. відвідував у Криму гробницю, де бачив їхні могили. На жаль, вона не збереглася.
У Манісі, куди Сулейман 1512 року переїхав за правління батька – султана Селіма Явуза («Грізного») (1470–1520), до його гарему приєдналася і черкеска Махідевран, яка 1515 року народила йому сина – шехзаде Мустафу.
Читати також: Правда та вигадки «Величного століття»: як насправді виглядала Роксолана
Багатодітна хасекі
Як бачимо, на момент сходження на трон султан Сулейман був уже досвідченим у любовних справах чоловіком і частенько відвідував свій гарем. Утім, усе змінилося з появою у його житті Роксолани. Діючи за принципом «одній матері – один син», її з первістком Мехмедом мали відіслати до Старого палацу, де розміщувався гарем. Адже після народження хлопчика його матір-наложниця, за османськими традиціями, не мала права ділити ложе з його батьком-султаном.
Але у випадку з Роксоланою султан Сулейман не зробив цього. Наступного року вона народила йому доньку Міхрімах, 1523-го – сина Абдуллаха, який помер 1526-го, 1524 року з’явився на світ рудоволосий Селім, який по смерті батька став султаном, а 1525-го – Баязид. Через 6 років народилася наймолодша дитина Роксолани – син Джихангір.
Ставши багатодітною улюбленицею султана, Роксолана почала отримувати 5 тис. дукатів на рік, тобто $735 тис. Додатково на прикраси султан Сулейман виділив їй 100 тис. дукатів ($14 млн 700 тис.). Він 1524 року також подарував Роксолані будинки у Стамбулі неподалік хамама (турецької лазні) Махмуда-паші, які належали страченому в Єгипті Ахмедові-паші.
Тоді ж її почали називати «хасекі», тобто фавориткою султана, яка вперше на порушення усталеного в султанському гаремі принципу «одній матері – один син» народила шестеро дітей – 5 хлопчиків та дівчинку. А 1534 року султан Сулейман, супроти традицій, узяв із Роксоланою офіційний шлюб (нікях) та бучно відсвяткував це весілля в Стамбулі.
Читати також: Благодійні школи Роксолани
Плітки та правда
Така зміна правил династії почала дивувати османів. Адже досі султанам народжували синів різні жінки. Тому люди намагалися знайти якесь поясненнятаким діям султана Сулеймана, які суперечили віковим традиціям. І не придумали нічого кращого, як звинуватити Роксолану у... чаклунстві. Мовляв, їй у цьому допомагає стара караїмка Стронгілла.
А ще в Стамбула казали, що Роксолана нібито привезла зі своєї батьківщини на персах дві половинки яблук, дала їх з’їсти султану, і той запалав коханням до неї. Нібито впіймано у Румелії знахарок, котрі збирали для султани в пущах той заріст, що звисає з помираючих дерев, як покошлана чоловіча борода, і зветься «Цілуй мене». Мала Роксолана тим заростом ще більше причарувати султана. Ніби затримали двох бабів, які несли в гарем кісточки з гієнячої морди. Під тортурами вони зізналися, що це – для султани, бо то найулюбленіший її талісман. Ніби пильні євнухи знайшли зашиті в покривала на султанському ложі висушені заячі лапки, що мали зберігати кохання султана Сулеймана до Роксолани.
Читати також: Справжній портрет Роксолани
І таких пліток було тоді чимало. Та що взяти зі звичайних людей, якщо навіть венеційський посол у Стамбулі дивувався пристрасним почуттям султана до Роксолани: «Він так її любить та зберігає їй вірність, що всі піддані дивуються, говорять, що вона зачарувала його і називають її чаклункою…».
Підозри в тому, що Роксолана – відьма в народі остаточно взяли гору над здоровим глуздом. Адже ніхто не міг чомусь навіть уявити, що освічений султан Сулейман, який обожнював поезію і писав вірші під псевдонімом Мухіббі, тобто «Закоханий», міг до нестями закохатись у милу, усміхнену, романтичну та розумну дівчину. Адже Роксолана у перші роки правління султана Сулеймана вивчила надскладну османську мову, якою навіть писала вірші, читала арабською Коран, розбиралася у давньогрецькій міфології та перській літературі. Згадки про це все містяться у тих дев’яти її любовних посланнях до чоловіка-султана, які нині зберігаються в османських архівах.
Читати також: Рецепт від султана Сулеймана та Роксолани
Статус дружини
Переказуючи радісні моменти під час отримання звісток від султана, Роксолана згадувала, як на серці пролунали звуки східних музичних інструментів – саза і кануна. А описуючи свої переживання та смуток через від’їзд у черговий військовий похід султана, вона часто порівнювала себе з нещасним соловейком у клітці, який «видає стогони туги від розставання», та неєм (східною флейтою), що «стогне в розлуці».
Роксолана у листах морально підтримувала султана під час воєн.
«Завжди здобувайте перемоги над ворогами», – зичила вона на початку 1520-х років, коли Сулейман на чолі османського війська воював за Родос.
Водночас переказувала чутки зі столиці та навіть радила читати певні молитви на удачу. Все це морально підтримувало султана й нагадувала йому про кохання дружини.
«Хюррем-султан дуже добре знала, що чоловікові, який на війні чує запахи крові та смерті, свист мечів, гуркіт барабанів, потрібні любов, поезія та прихильність. Тому вона намагалася прикрасити свої листи солодкими висловлюваннями, які б розтопили сталеве серце воїна й правителя», – зазначив турецький дослідник М. Ч. Улучай, який уперше 1950 року оприлюднив любовні послання Роксолани до чоловіка-султана.
Султан Сулейман, окрім грошей, надсилав коханій дружині волосину зі своєї бороди.
На що вона відреагувала дуже делікатно: «Для мене одна волосина з Вашої бороди дорожча не тільки за 5 тисяч, а й за 100 тисяч флоринів!».
Така відповідь здатна була розчулити закоханого султана, адже, як свідчили венеційські посли в Стамбулі, Роксолана добре знала «натуру великого володаря» і вміла «тонко ним маніпулювати».
Саме хитрість та освіченість допомогли їй домогтися укладення законного шлюбу зі султаном. Адже до того османські правителі співмешкали з наложницями. Але Роксолана, озброївшись Кораном, спершу з посиланням на те, що рабиня не може робити добрі справи (будувати мечеті, школи, лікарні та водограї у Мецці, Медині й Стамбулі), виманила у султана Сулеймана звільнення з рабства, а потім і статус законної дружини. Бо мусульманка, якою вона стала у перші роки перебування в султанському гаремі, не могла мати позашлюбних стосунків.
Таким чином, розуміючи всі ці тонкощі традицій та релігійних законів і вдало маніпулюючи ними на свою користь, Роксолана досягла найвищого в Османській імперії визнання, ставши законною дружиною султана. Її весільний посаг (махр), за словами польського дипломата Самуїла Твардовського, становив 100 тис. дукатів, які султанові дісталися з Угорського князівства ($14 млн 700 тис.).
Читати також: Імператриця турків, королівська величність або титули Роксолани
Смерть співправительки
Навіть на схилі літ султан Сулейман був вірний дружині. На той час його старший син Мустафа від черкески Махідевран намагався заручитися підтримкою грізних яничарів, які бачили його новим правителем замість старого й хворого батька. Тож єдиною опорою у цій ситуації для султана Сулеймана була Роксолана, яка в усьому підтримувала його. Восени 1553 року він стратив свого сина – шехзаде Мустафу, якого запідозрив у зраді. Невдовзі, за намовляннями дружини, розправився і з його нащадком, тобто своїм онуком Мехмедом.
Адже та йому писала: «…аби врятувати Вашу династію, Вашу державу і релігію, Ви маєте вдатися до усіх засобів правового захисту… Убивство його батька (шехзаде Мустафи – О. Ш.) уже вбило його. Якщо йому дозволять вижити, не може бути сумнівів у тому, що він невдовзі намагатиметься отримати владу та помститься за смерть батька».
Відтак синам Роксолан відкрився прямий шлях до трону. Проте сама вона не побачила правління рудоволосого сина Селіма ІІ, адже померла від раку легень за вісім років до цього.
Султан Сулейман був поряд із хворою дружиною до її останнього подиху й після її смерті зберігав їй вірність. Наскільки Роксолана була дорога йому, свідчить її почесне поховання як повноправного члена султанської династії на території мечеті Сулейманіє у трояндовому саду.
Над її могилою згорьований султан Сулейман спорудив 1559 року розкішну гробницю, стіни якої наказав прикрасити панно весняного саду з темно-синіх, блакитних, білих та червоних ізнікських кахлів.
Адже його кохана дружина померла навесні, та й у своїй поезії він під псевдонімом Мухіббі називав її весною свого життя, тому що вона була його коханням, матір’ю дітей, дружиною, порадницею та співправителькою, яка, попри незначне походження, прагнула стати йому рівнею в усьому.
Читати також: «Весна мого життя»: як султан Сулейман переживав втрату Роксолани
Читайте також:
- Моршин
«Світ нас підтримує»: Людмила Гарко зі Стрия представляла українське соломоплетіння на міжнародному фестивалі у Стамбулі
- Моршин
Майстриня зі Стрийщини представила українські солом’яні ляльки на міжнародному фестивалі у Стамбулі
- Закордон
У Стамбулі волинянка нагадує про українських військовополонених: історія Ольги Созонюк, чию сестру вбила Росія
- Культура
«Обличчя свободи»: у Рівному відкрили фотовиставку Кості «Стамбула» Юзвюка та Наталки «Вільної птахи» Денисенко
- Закордон
Ердоган хоче організувати зустріч Путіна й Трампа у Стамбулі