Під прапори власівців і СРСР

Відбувається обмін полоненими. Потужна цифра, багато нулів. 1000 на 1000. Міняють не одразу всіх на всіх, міняють частинами. Адже, мабуть, потрібно забезпечити логістику і таке інше. Головне, що обмін, головне, що повернення.

Обмін військовополоненими між Україною та Росією у форматі «1000 на 1000» був результатом переговорів, що відбулися 16 травня 2025 року в Стамбулі, Туреччина. Саме під час цієї зустрічі, коли переговори щодо припинення війни зайшли в глухий кут через жорсткі вимоги російської сторони, турецькі посередники запропонували провести масштабний обмін полоненими. Росіяни ж стверджують, що ініціатива — від них.

Що отримує Україна? Україна отримує своїх захисників і захисниць, які багато місяців чи навіть років провели в полоні. Їх недогодовували. Їх катували. Їм відмовляли в лікуванні. Про них росіяни не повідомляли їхніх рідних. Можливо, були окремі винятки. Але переважно повертаються змарнілі воїни та воїнки, яких намагались зламати психологічно чи навіть завербувати. І не змогли.

Що отримує Росія? Росія отримує назад своїх загарбників, які багато місяців харчувались в комфортних умовах, відпочивали, навіть могли отримувати листи чи телефонувати додому, відповідно до всіх умов, які перебачає на такий випадок Женевська конвенція чи Міжнародний Комітет Червоного Хреста. 

Що роблять з цим всім українці? Українці плачуть, радіють, обіймають і чекають. Адже не всі одразу повертаються додому, багато хто зі звільнених потребує відновлення, психологічної та медичної допомоги. Тому офіційна частина скорочується до кількох фото, на яких ми бачимо заплакані та усміхнені обличчя, прапори України та військових структур: прикордонників, Нацгвардії та інших. 

Що роблять з цим всім росіяни? Вони роблять те, що на їх власну думку, вміють найкраще: пропаганду. Вони знімають короткометражний фільм «Повернення додому».  Вони показують своїх військових, яких зустріли на кордоні України з Білоруссю (бо по лінії кордону України з Росією продовжуються бойові дії, там обмін можливий лише артилерійськими ударами), вже перевдягнули в новеньку форму, роздали пайки та рюкзаки, зняли відео, фото: як сідають в автобус, як їдуть, як усміхаються. Може скластись відчуття, що це просто якісь відпочивальники у військовій формі, настільки задоволено вони виглядають. І обов’язково, позування з прапорами. 

Ось прапор Російської Імперії (отой, чорно-жовто-білий), з якою боролись «більшовики», що потім зробили СРСР, прапор СРСР (червоний), звісно, і прапор РФ, нинішнього агресора. Прапор, який в Другу Світову використовували нє «совєти», а так звані власівці, війскові Красной Армії, що перейшли на інший бік і воювали на боці нацистсько-фашистської коаліції. 

Отака каша виходить, як у відеорежимі, так і в головах тих, хто це все напланував. Власівсько-імперсько-совєцький імператив з білоруським душком.

І що буде далі? 

Українські захисники і захисниці поїдуть відновлюватись. Хтось захоче повернутись до своїх підрозділів чи мобілізуватись до інших. Мають на це право. 

А хто захоче завершити на цьому участь в цій стадії російсько-української війни, теж може не хвилюватись: законодавство України передбачає, що військовозобов’язані, які проходили військову службу та були звільнені з неї у зв’язку зі звільненням з полону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Такі особи можуть бути призвані лише за їх власною згодою.

Більшість же росіян, після перевірки ФСБ, знову підуть воювати проти України. Такі випадки вже фіксувались: повернули військовополоненого до Росії, а через кілька місяців або знову отримали в полон, або в мережі Телеграм-каналів, що фіксують втрати російської армії на цій неоголошеній війні, з’являється черговий некролог з фото.