Злочин у афганському селі Падхваб-е-Шана: як радянські військові вбили понад 100 мирних жителів
3780 
Різанина в афганському селі у Падхваб-е-Шана стала одним із задокументованих жахливих злочинів, які скоювали радянські військові (яких зараз називають «афганці») проти афганського народу під час війни 1979-1989 років. Знайти інформацію про цей злочин досить складно – лише у американській Вікіпедії та публікаціях у західних медіа.
Про різанину Падхваб-е-Шана я дізналася випадково – шукала фото, яким би я проілюструвала статтю про Афганську війну на Район.Миргород. Але мені були потрібні такі фото, де був би указаний фотограф або хоча б медіа, яке оприлюднило це фото.
Спочатку я шукала інформацію українською за ключовою фразою – «війна в Афганістані 1979-1989 років». А потім спробувала знайти результати за цією фразою, тільки англійською.
Так я знайшла матеріал на The Atlantic. Серед фото, уміщених у ньому, перш за все увагу привернуло фото, де Президент США Рональд Рейган зустрічається із групою борців за свободу Афганістану, щоб обговорити радянські звірства в Афганістані, особливо різанину 105 афганських селян у вересні 1982 року в провінції Логар. Що це за різанина?
Знайти інформацію про цей воєнний злочин мені вдалося у матеріалі The Washington Post, який вийшов 42 роки тому. І цей матеріал став своєрідним холодним душем, адже про злочини радянських солдатів у Афганістані більшість із нас знала абстрактно і загальними фразами: погинули наші хлопчики, «чорні тюльпани», сльозливі пісні під гітару про Афган.
Я навіть відкрила ще раз книгу Світлани Алєксієвич «Цинкові хлопчики» для порівняння, але закрила, бо мені навіть захотілося поспівчувати інтервентам.
Натомість знайшла звіт від 1984 року Human Rights Watch про порушення прав людини в Афганістані. Вже потроху почала із перекладачем читати і що я скажу – якщо я була лояльна до збереження пам'ятників радянським інтервентам… прибирати їх потрібно, ой прибирати…
Але повертаємося до афганського села Падхваб-е-Шана. Отож 13 вересня 1982 року в афганському селі Падхваб-е-Шана радянські військові убили 105 чоловіків.
Під селом пролягав підземний зрошувальний канал, який служив селянам за водопровід – канат. Крім того, у центрі населеного пункту селяни прорубали східці, щоб можна було спуститися до каната і набирати воду для готування їжі та прання.
О сьомій ранку 13 вересня радянські війська увійшли до села й почали шукати ополченців, тобто тих людей, які були в опозиції до афганської влади, яку підтримував Радянський Союз. Щоб врятуватися, чоловіки, включаючи із хлопчиками, заховалися у канаті.
Радянські військові наказали старійшинам вивести цих людей, але ті сказали, що під землею нікого немає.
Проте радянський (в оригіналі russians) командир наказав закачувати через колодязі пальне у зрошувальний канал. Крім того, військові також спускалися у канал і розкидали якийсь білий порошок, а потім із кулеметів розстріляли вхід.
Пролунали потужні вибухи. Ще двічі закачували у канат пальне і підривали його. Земля і каміння від вибуху накривали село. Радянські військові залишалися у селі до 3 ночі. Радянська авіація прикривала село із повітря, щоб жителям села не прийшли на поміч інші ополченці, які ховалися у навколишніх горах.
Щоб витягнути всі тіла із каната, зробили за допомогою саморобного підіймача, знадобилося сім днів. Серед загиблих було 10 дітей. Тіла були настільки обгорілі, що родичі загиблих ховали не своїх членів родини.
17 вересня 1982 року підконтрольне владі Афганістану «Радіо Кабул» оголосило, що у Падхваб-е-Шана ліквідували «контрреволюційні елементи».
8 грудня 1982 року, коли деякі селяни поїхали до Пакистану, щоб розповісти свою історію на пресконференції, «Радіо Кабул» заперечило, що в селі щось сталося.
Під час слухань на Паризькому трибуналі посольство Афганістану засудило свідчення жителя села, заявивши, що діаметр зрошувального тунелю був занадто малим, щоб хтось міг знайти там притулок.
Але чому фото із Рейганом і афганськими повстанцями сьогодні є символічним?
Президент США Джиммі Картер у січні 1980 року застосував зернове ембарго проти радянського союзу за те що він увів війська до Афганістану 25 грудня 1979 року.
А у квітні 1981 року це ембарго скасував Рональд Рейган. А навіщо те ембарго – радянський союз й так купував в обхід зерно у Європі і Південній Америці. Через два роки, у 1983-му, він назве совок імперією зла, але війна в Афганістані триватиме ще до лютого 1989 року.
До речі, у 2019 році вийшла стаття, теж на The Washington Post, «Чому Радянський Союз вдерся в Афганістан? Документи пропонують урок історії для Трампа». Але якщо Дональд Трамп його, певне, не прочитав у 2019 році, годі думати, що він це зробить у 2025-му.
Тим часом фото зустрічі із афганськими учасниками руху опору і Рональда Рейгана та сучасні фото зустрічі Президента України Володимира Зеленського і Президента США Дональда Трампа 28 лютого 2025 року досить красномовні: в обох випадках президентів США, як очільників наймогутнішої демократії, просили захисту від знахабнілого кровожерливого ворога.
Але не знайшли цієї підтримки. І нині навіть страшно уявити, що інформацію про злочини у Бучі, Ізюмі, Херсоні, скрізь куди приходить російський солдат, колись так само буде важко знайти, як й інформацію про різанину у Падхваб-е-Шана.
Учасники Афганської війни, тобто колишні радянські солдати та офіцери, можуть не сприйняти цей допис. Заздалегідь перепрошую. Вважаю учасників радянської інтервенції потерпілими, а загиблих — жертвами.
Читайте також:
- Історія
У Радянському Союзі 94 роки тому ухвалили закон «про п’ять колосків»
- Історія
У Берестечку вшанували жертв геноциду ромів
- Історія
Трагедія Пораймосу: як нацисти знищували ромів у світі та яку ціну задекларувало Закарпаття
- Культура
Верховна Рада закликала світ визнати знищення спадщини актом культурного геноциду Росії проти України
- Історія
Ізраїль офіційно визнав геноцид вірменів на тлі загострення відносин із Туреччиною