Зустріч із Зінаїдою Лук'яненко

Ольга Євстігнєєва

Автор(ка)

10 Листопада 2024, 13:39

БЛОГ 1713

Зінаїда Лук'яненко

«Я передала інформацію про ворожу техніку, і до мене постукали в двері окупанти: «Как здоровье, бабуль?» – розповідає Зінаїда Лук'яненко.

Те саме питання 33 роки тому поставив КГБіст її брату, який повернувся з заслання. Левко Лук'яненко, юрист, що намагався реалізувати конституційне право республік СРСР на самовизначення, за це був засуджений до розстрілу, а потім отримав 25 років в'язниці.

Це прагнення виникло в нього давно і посилювалося, коли він побачив голодних дітей на пероні першої станції СРСР, як намагався приїхати з Відня, а також коли спостерігав, як людей примусово заганяють у колгоспи.

Він став Співавтором Декларації про державний суверенітет України, та автором Акту проголошення незалежності України.

Родина Лук'яненків – це приклад стійкості та героїзму. Мати Левка, яка походила з козацького роду, їздила в Москву, аби витягти сина з тюрми, де їй прямо говорили:

«Такие, как вы, мешают нам жить, мы хотим, чтобы вы поскорее умерли».

А коли її чоловіка взяли в полон німці, їй дозволили забрати його з Гомеля. Він зовсім змарнів і його на собі вона несла тиждень додому.

А пані Зінаїда в 85 виглядає чудово. Вона зробила з помешкання музей, займається всім, що можна руками: вишиває, розписує, тче й багато іншого.

Талановитих людей багато, але це саме той випадок, коли талант поєднується з характером.

Я придбала в неї рушник, за який вона не хотіла брати гроші, кажучи: «У мене пенсія 4500, грошей не треба, на все вистачає».

Це людина – кремінь! Вона чудом пережила окупацію, але до сих пір трапляються люди серед односельчан, які вважають її брата ворогом народу. Совок в головах наших співвітчизників вражає.

Я цей день запам'ятаю назавжди і всіх закликаю її навідати, бо це жива історія-Легенда.