Благодійні школи Роксолани

Освіченість – головна риса Роксолани. Будучи полонянкою, вона стала дружиною султана Сулеймана та його співправителькою, яка листувалася з монархами Європи та Азії. Саме Роксолана була зачинателькою такого явища в Османській імперії, як «Жіночий султанат», за якого її наступниці протягом ста років впливали на державні справи. Тож не дивно, що велику увагу вона приділяла освіті своїх дітей. Водночас відкрила школу для стамбульців. Кого та як там навчали і скільки заробляли вчителі, розповість авторка книг «Роксолана життєпис» і «Жіночий султанат: влада та кохання», Олександра Шутко.

Навчання шехзаде

У султана Сулеймана від коханої дружини Роксолани (Hürrem) було шестеро дітей – п’ятеро синів, з яких один – Абдуллах помер трирічним, та донька. Попри турботу про них та клопоти, вона весь час удосконалювала свої знання. 

Вивчала надскладну османську мову, якою писала любовні листи чоловіку, й оздоблювала їх власними віршами. 

Роксолана стала фактично першою наложницею, яка вступила у своєрідне поетичне суперництво зі султаном Сулейманом – автором 2 тисяч 779 газелей (східних ліричних віршів), на що не були спроможні інші жінки гарему. 

Текст її листів доводить, що вона, окрім Корану, знала давньогрецьку міфологію, а також цікавилась перською літературою та історією. Тож не дивно, що Роксолана приділяла велику увагу навчанню і своїх дітей. 

Читайте також: Любовні листи Роксолани

Сулейман і Роксолана. Невідомий французький автор XVII століття

Уперше її сини – шехзаде пішли до палацової школи у віці 4 років, 4 місяців та 4 днів. Їх навчали наставники – відомі мудреці та вчені, зазвичай із класу духовенства. 

Відомо, що шехзаде Селіму (майбутньому султану Селіму ІІ Рудому) давав уроки шейх Нуруллах бін Акшемседдін, а меншому за нього на рік брату Баязиду – Лала (Наставник) Мустафа-паша, який згодом отримав посаду великого візира. 

Учителем найстаршого сина Роксолани та султана Сулеймана, Мехмеда, як і наймолодшого – горбаня Джихангіра був Мевляна Сеїд Мусліхіддін. За викладання в палаці він щодня отримував 4 акче (срібна османська монета), тобто $12.

Читайте також: П’яничка та нікчемний правитель: чи насправді таким був син Роксолани – Селім ІІ

Учителі нащадків султана користувалися великою шаною та повагою у султанському палаці. Адже ще завойовник Константинополя – султан Мехмед ІІ запровадив правило, за якого, якщо під час ради Дивану чи інших державних заходів до зали заходив його вчитель, то усі присутні мали підводитися зі своїх місць і стоячи вітати його.

Щодо програми навчання шехзаде, то на початках до обов’язкових предметів належали три східні мови. Рідною була османська, якою розмовляли й вели державну документацію. Арабську шехзаде вивчали задля читання Корану, а перську – для ознайомлення з найкращими зразками іранської поезії. 

Водночас їм викладали дисципліни ісламського богослів’я – келам (мусульманська догматика або схоластична філософія), фікх (мусульманська юриспруденція) та тафсір (тлумачення Корану й суни). А ще була історія, географія, математика, каліграфія й подекуди астрономія. 

Адже при дворі султанів часто працювали астрономи, які читали зірки заради отримання прогнозів на майбутнє.

Відтак усі сини Роксолани та султана Сулеймана були освіченими й складали вірші османською та перською мовами.  Утім, найстарший Мехмед, який помер від хвороби у 22 роки, окрім східних мов ще й знав італійську. 

Він в одному з листів батьку зазначив, що наразі читає другий том Менавіна — італійського бранця османів, який служив при дворі предків султана Сулеймана і з поверненням на батьківщину написав п’ять томів про релігію, закони та життя османів.

Читайте також: Освіта в Османській імперії: як навчалися султани та їхні наложниці

Уроки Міхрімах

Велику увагу також приділяли й фізичному розвитку шехзаде, які мали навчитися вправно їздити верхи, стріляти з лука та володіти мечем. 

У цьому їм допомагали охоронці султана, а також головний конюх Рустем-паша, який став чоловіком єдиної доньки Роксолани, Міхрімах, а потім і впливовим великим візиром.

Про навчання Міхрімах у палаці, на жаль, немає докладної інформації. Утім, залишились її листи, які вона власноруч писала батьку – султану Сулейману. 

За твердженнями турецького історика Чагатая Мустафи Улучая, вони свідчать про її високу грамотність та освіченість. Що не дивно, адже у султанському гаремі протягом двох-трьох років навчали навіть новоприбулих наложниць, не кажучи вже про доньок султанів.

Читайте також: Найбагатша жінка Османської імперії: як жила єдина донька Роксолани

Парні портрети Сулеймана і Роксолани, бл. 1550 р. Невідомий художник

Серйозну увагу вчителі – зазвичай старші жінки та євнухи приділяли читанню Корану, вивченню арабської, османської та перської мов, а також літератури. Наложниць також навчали музиці (грі на сазі, кануні та зурні), співам і танцям, кулінарії та гаптуванню. Імовірно, все це також викладали й Міхрімах. 

Адже у листі польському королю Сигізмунду ІІ Августу вона у 1548–1549 роках окрім вітань та приязних слів про дружбу між державами зазначила, що надсилає згорток із двома сукнями та сорочками з поясами, шість рушників для рук та один – для обличчя, які, як і мати Роксолана, вона власноруч гаптувала.

Читайте також: Вишивка Роксолани – крізь пів тисячоліття

Початкова освіта для стамбульців

Роксолана дбала не лише про освіту своїх дітей. У зрілому віці вона заходилася в стамбульському районі Аксарай зводити благодійний комплекс, в якому поряд із мечеттю, їдальнею для бідних та лікарнею відкрила дві школи. 

Одна – початкова (сиб’ян мектебі) – для навчання діти, а інша – медресе – для підготовки духівництва: кадіїв (суддів шаріату), майбутніх викладачів та просто освічених людей.

Початкову школу Роксолана відкрила лише для дітей мусульман, зокрема з бідних сімей. Там їх навчали писати й читати османською, а також арабською, адже цією мовою була написана священна книга мусульман – Коран. 

Читайте також: Султанський маршрут: що будували у Стамбулі українки

Вхідна брама у школу Роксолани

Учителів до згаданої школи відбирали ретельно.  Серед умов, які збереглися у документах благодійного фонду Роксолани, була й така: ставитися до учнів, як до рідних діток. 

Щоденна платня учителя складала – 6 дірхемів (дірхем – срібна арабська монета), тобто приблизно $50, а помічниці (калфі), які мала повторювати із учнями вивчене, – 2 дірхеми ($16).

Читайте також: Прислуга Роксолани: хто ці люди?

Документи благодійного фонду Роксолани в Стамбулі. 1540 рік

Працюючи над проєктом школи, архітектор Сінан узяв до уваги пропозиції Роксолани, яка радила звести невеличку будівлю із двома просторими кімнатами. 

В одній мав бути камін, який дозволяв дітям навчатися взимку. А в іншій – велика веранда із колонами, яка виходила на подвір’я із садом та водограєм. Звідти мало віяти живильною прохолодою, яка спрощувала дітям навчання у спекотні дні. 

У результаті, інтер’єр сиб’ян мектебі з червоною різьбленою стелею, яскравими вітражами на вікнах та доладною ліпниною на мармуровій пічці став взірцевим для подальших проєктів учбових закладів архітектора Сінана.

Читайте також: Справжній портрет Роксолани

Школа Роксолани. Вигляд з двору

Медресе для юнаків

Більшим за розміром та багатшим за оздобою стало медресе благодійного комплексу Роксолани, у якому навчалися юнаки, що прагнули стати богословами, суддями шаріату та вчителями. 

Викладачам цього учбового закладу, а особливо — мюдеррісу, тобто завідувачу, Роксолана висувала дуже суворі вимоги, які залишились у записах її благодійного фонду. Адже цій особі виділяли найвищу в закладах такого типу платню – 50 дірхем щодня, тобто $420.

Для порівняння, головний архітектор Османської імперії Сінан-паша отримував не набагато більше – 55 дірхем ($462). Мюдерріс медресе Роксолани мав бути відомим в Османській імперії вченим та високодуховною людиною з блискучим розумом і знаннями, співчутливим, милосердним, а також терплячим до критики.

Читайте також: Султанські драгомани: історії потурчених галичан

Східна школа. Художник – Джон Фредерік Льюїс. 1850 рік

Уперше цю посаду обійняв відомий богослов Молла Бостан, який викладав у місті Бурса. Також у медресе комплексу Роксолани три роки працював Кинализаде Алі-челебі. Потім його підвищили, перевівши до благодійного комплексу султана Мехмеда ІІ, а згодом – і до медресе при новозбудованій мечеті Сулейманіє. 

Після нього у медресе Роксолан викладав син знаного шейхульіслама (муфтія) Ебуссууда-ефенді – Шемседдін Ахмед.

Медресе Роксолани

Кількість учнів не перевищувала шістнадцяти осіб. Вони мешкали в окремих кімнатах із пічним опаленням та виходом у внутрішній дворик навчального закладу, де буяли квіти та росли плодові дерева.  Кожен з них мав щоденну платню 2 акче ($6). Їхній староста (муїд) отримував 5 акче ($15). 

Щодня на медресе Роксолана витрачала 67 акче ($201). Все це дозволило Роксолані поліпшити доступ жителів району Аксарай, в якому вона звела благодійний комплекс, до навчання у школі й отримання безкоштовної освіти.

Читайте також:  Як живуть нащадки Роксолани