Імператриця турків, королівська величність або титули Роксолани

Роксолана була українкою і походила з родини православного священника. Бувши полонянкою кримського хана, вона потрапила до султанського гарему. Невдовзі стала дружиною могутнього султана Сулеймана Пишного та фактично його співправителькою. Як за життя її величали правителі Європи та Азії, розповідає авторка книжок «Роксолана: життєпис» і «Жіночий султанат: влада та кохання», Олександра Шутко.

Багатодітна хасекі

Перші відомості про Роксолану (Хюррем) у Стамбулі з’явилися наприкінці 1521 року, коли вона народила султанові Сулейману свого первістка Мехмеда. 

Після цього, за неписаним правилом правлячої династії османів – «одній матері – один син», її мали відіслати до Старого палацу, де вона повинна була опікуватися сином до його повноліття і не мати інтимних відносин із султаном. 

Утім, за рік Роксолана народила доньку Міхрімах, а згодом ще четверо синів.

Читайте також: Він став би прекрасним правителем: яким був первісток Роксолани – Мехмед

Роксолана, 1550. Тиціан

Відтак вона не покидала султанського палацу Топкапи. До того ж саме для неї османський архітектор Сінан звів там розкішні покої. Султан виділив Роксолані щедре утримання. Як мати нащадків правителя вона отримувала 5 тисяч дукатів на рік. 

У перерахунку за принципом «золотого паритету» це – $735 тисяч.  Додатково на прикраси отримала ще 100 тисяч дукатів, тобто $14 мільйонів 700 тисяч. У рік народження другого сина Селіма вона отримала землю і будинки неподалік хамаму Махмуда-паші у Стамбулі. 

Тоді ж її почали називати «хасекі», тобто улюбленицею султана.

Читайте також: Найбагатша жінка Османської імперії: як жила єдина донька Роксолани

Пишне весілля

Найбільшу владу в гаремі Роксолана отримала після смерті 19 березня 1534 року матері султана, Хафси. Озброївшись Кораном, вона почала діяти. 

Спочатку виманила в султана звільнення з рабства. Адже, будучи рабинею, не могла чинити добрі справи: будувати мечеті, школи, лікарні та водограї у Мецці, Медині і Стамбулі. А як вільна мусульманка – мати позашлюбні стосунки. 

Так вона заохотила Сулеймана всупереч традиціям узяти з нею шлюб, що було безпрецедентною подією. Адже після завоювання Константинополя 1453 року османські султани вже не одружувалися і співмешкали без зобов’язань із наложницями гарему, сини яких ставали претендентами на трон. Роксолана змінила цей звичай. 

Читайте також: Роксолана – убога русинка та сестра короля

Роксолана, XVI століття. Невідомий художник

Її весільний дарунок (махр) становив 100 тисяч дукатів ($14 млн 700 тис.), які дісталися султанові з Угорського князівства. Щоденна платня Роксолани із султанської скарбниці становила 2 тисячі акче ($6 тис.). Шлюб Сулеймана з Роксоланою пишно відсвяткували у Стамбулі.

Накопичені статки Роксолана витрачала на благодійність – зведення мечетей, хамамів, їдалень для бідних, лікарень, водограїв. Вона не обмежувалася провінціями Османської імперії, як матері попередніх султанів. Її діяльність ширилась на столицю – Стамбул.

Читайте також: Любовні листи Роксолани

Королівська величність

Як дружина султана Роксолана також листувалася із правителями сусідніх держав. До неї таку місію виконували тільки жінки знатного походження, дружини ранніх османських султанів. Ділову документацію, що стосувалася здебільшого благодійності, Роксолана підписувала як Хюррем-султан, хасекі Хюррем-султан, а дипломатичну – як Хасекі-султан.

Наприкінці 1542 року вона, величаючи себе «Імператрицею турків» написала листа дочці польського короля Сигізмунда І (Старого) та Бони Сфорци – Ізабеллі Ягеллонці. 

Так намагалася запобігти шлюбу її брата-престолонаступника Сигізмунда Августа із донькою ворожої до османів династії Габсбургів. Польський історик Анджей Дзюбінський назвав цей лист проявом таємної жіночої дипломатії.

Коли спадкоємець польської династії Сигізмунд ІІ Август зійшов на трон, Роксолана 1548 року надіслала йому послання. Разом із привітанням вона передала власноруч гаптовані сорочки, штани й хустинки. Польський король дякував за це, називаючи Роксолану «Ваша королівська величність».

За рік султана-українка передала йому ще одне послання, у якому вітала його рішення підтримувати дружні взаємини з османами.

Читайте також: Сигізмунд ІІ Август та його жінки: передісторія однієї картини

Передчасна смерть

Листи до Сигізмунда ІІ Августа Роксолана скріплювала ажурною печаткою з текстом: 

«Печатка приязні, що міста, держави, світу й віри храм [може] збудувати відбиток персня». 

Як бачимо, тут нема натяку на титул Роксолани, її шлюб із султаном Сулейманом та особливе місце у його гаремі. Зазвичай у печатках жінок султанського гарему йшлося про те, що вони є матерями (валіде) одного зі синів султана або ж самого султана.

Відомо, що Роксолана у документах вакфу в Єрусалимі навіть по смерті шехзаде Мехмеда позиціонувала себе як матір його, а не молодших синів Селіма, Баязида чи Джихангіра. Адже в народі шехзаде-улюбленцем після її пасинка Мустафи був саме Мехмед. 

Читайте також: «Весна мого життя»: як султан Сулейман переживав втрату Роксолани

Титульний аркуш документів благодійного фонду Роксолани

Можливо, тому Роксолана позиціонувала себе його матір’ю. Після її смерті султан Сулейман називав у додатку до цього вакфу покійну дружину «валіде шехзаде Селіма», тобто другого сина Роксолани. Він став наступним султаном.

Утім, Роксолана не отримала титулу «валіде», бо померла до сходження на трон свого сина Селіма. Щоправда, мати сина Баязида ІІ, шехзаде Шехіншаха, який не став султаном, – Хюснюшах-хатун мала персональну печатку з текстом «Валіде султана Шехіншаха». 

Султаном у даному випадку називали шехзаде-престолонаступника, який перебував разом із матір’ю в Манісі, але передчасно помер.

Роксолана ж не виїжджала разом із синами до провінції Османської імперії, залишаючись у Стамбулі. Можливо, тому не мала іменної печатки.

Читайте також: Спадок Роксолани

Печатка Роксолани

Перські та арабські величання

Лист Роксолані 29 травня 1555 року також написала й сестра іранського шаха Тахмаспа, Султан-бейгюм. Тоді в Амасьї перси й османи уклали мирну угоду. Війну між країнами спровокували релігійні розбіжності між мусульманами-сунітами та шиїтами й тривала 40 років.

Султан-бейгюм намагалася заручитися підтримкою Роксолани, яка на той час перебувала в зеніті слави в Османській імперії та за її межами, тому першою написала їй листа. 

Читайте також: Справжній портрет Роксолани

Гравюра Роксолани у хотозі. Маттео Пагані, 1540-і роки. Джерело: Британський музей

У ньому оспівувала велич Роксолани, порівнюючи її із визначними жінками ісламу – Муштарі, Нагід, Фарангіс, Белкіс, Кайдафе, Нушабе, Зулейхою та Мер’єм – матір’ю пророка Іси (біблійного Ісуса).

Водночас перська принцеса, вихваляючи її, не скупилася на високі епітети: сонцесяйна, чеснотна, гідна похвали володарка над володарками, гордість жінок тощо. На думку Неджета Сакаоглу, такі назви й титули у східній дипломатії могли вживати лише стосовно унікальної жінки і правительки.

Прикметно, що в арабських джерелах Роксолану також величали по-королівськи – Хюррем Шах-хатун, тобто приписували їй монарший титул, або ж Мелеке (Меліке), себто королева. Відтак можна дійти висновку, що слава про цю жінку, яка у ХVI столітті з рабині перетворилася на впливову дружину султана, линула світом.

Читайте також: Правда та вигадки «Величного століття»: як насправді виглядала Роксолана