Прислуга Роксолани: хто ці люди?

25 Липня 2023, 17:00
Серіальні Сюмбюль-ага (Селім Байрактар) та Нігяр-калфа (Феліз Ахмет) 3755
Серіальні Сюмбюль-ага (Селім Байрактар) та Нігяр-калфа (Феліз Ахмет)

У популярному турецькому серіалі «Величне століття» Роксолану оточує велика кількість євнухів, служниць, економок тощо. Найулюбленішими героями українських телеглядачів стали – Сюмбюль-ага, Нігяр-калфа та Гюльфем-хатун. Хто з них справжній, а хто вигаданий персонаж, спробуємо розібратися. 

Серіальна Хюррем (Вахіде Перчін) із Сюмбюлем та Гюльфем (Селен Озтюрк)
Серіальна Хюррем (Вахіде Перчін) із Сюмбюлем та Гюльфем (Селен Озтюрк)
 

Євнух-довгожитель – Сюмбюль-ага

За двері палацового гарему не мав права зайти жоден чоловік, окрім султана та кастрованих служників – євнухів, кількість яких у ХVI столітті не перевищувала 50 осіб. Їхнього начальника називали кизляр-агою, тобто головним наглядачем за жінками. У турецькому серіалі головним євнухом у гаремі султана Сулеймана був Сюмбюль-ага. Це історичний персонаж. Його ім’я, яке він отримав у султанському гаремі, в перекладі з османо-турецької означає – «Гіацинт». Звідки він родом та як став євнухом, на жаль, невідомо.

Уперше його ім’я трапляється у реєстрі євнухів від вересня-жовтня 1511 року та квітня-травня 1513 року, тобто під час перебування майбутнього султана Сулеймана санджаку (провінції Османської імперії)Кафа (нині – Феодосія в Криму), а потім – Сарухан із центром у Манісі, до яких спершу дід Баязид ІІ, а потім батько – Селім І відрядили його набувати навичок управління державою. Там само зазначено платню юного євнуха Сюмбюля, яка у Кафі становила лише 3 акче (за сучасними розрахунками – $9) в день, а в Манісі збільшилася до 5 акче ($15).

Зі сходженням Сулеймана на трон та переїздом до Стамбула наприкінці 1520 року цей євнух почав служити в султанському гаремі. А 1539 року він разом з іншим євнухом Білалом став свідком на церемонії одруження доньки Роксолани та султана Сулеймана, Міхрімах із Рустемом-пашею.

У зрілому віці Сюмбюль-ага придбав маєток у районі Стамбула Мерджан-ага, що розміщувався коло стін Старого палацу на площі Баязид.

Судячи зі записів про його господарську діяльність, там він прожив до 90 років. Помер Сюмбюль-ага 1586-го, переживши не лише свою господиню – Роксолану, а і її дітей. Тому не дивно, що у серіалі цей євнух присутній від першої й до останньої серії.

 

Чорношкірі євнухи - інсталяція у гаремі палацу Топкапи
Чорношкірі євнухи - інсталяція у гаремі палацу Топкапи

Читайте також: Як росіяни поклали око на Роксолану

Замість Нігяр – Невбахар

Серед служниць Роксолани, імена яких зазначені в гаремних документах, не було Нігяр-калфи. Відомо, що тривалий час їй прислуговувала Невбахар (у перекладі – «Рання Весна»), історія якої пов’язана з районом Аксарай Стамбула. Якось, перебуваючи на будівництві мечеті Роксолани, ця служниця помітила поряд руїни молитовні Мухіддіна-ефенді – головного пекаря султана Мехмеда ІІ Фатіха, в якого не залишилося нащадків. Тому уклінно просила Роксолану відновити її. Султана погодилась, утворивши благодійний фонд. Невдовзі ця місцевість отримала назву Невбахар, завдяки оновленій молитовні, за якою закріпилося ім’я цієї жінки.

За благодійним фондом Невбахар наглядав її син, який наприкінці 1550-х років працював дефтердаром (секретарем) у султана Сулеймана. Його ім’я, на жаль, не збереглося. Адже в палаці цього чоловіка називали Невбахарзаде, тобто – «Син Невбахар». Це свідчить про шану й повагу, якою користувалася його мати при дворі султана.

На ґанку оновленої молитовні Невбахар, яка, на жаль, не збереглася, поховали її доньку Мер’єм. Тому можна дійти висновку, що Роксолана після 1540 року звільнила з рабства цю служницю, і та вдало вийшла заміж. Попри це, продовжувала щодня отримувати зі султанської скарбниці 10 акче ($40).

 

Мучениця Гюльфем

Найдовше поряд із Роксоланою – аж до її смерті залишалася Гюльфем (Трояндові вуста), про яку ми вже згадували. У серіалі вона перед тим, як стати управителькою гарему, нібито втратила дитину від султана Сулеймана. Насправді ж, Гюльфем із самого початку була служницею. Коли саме вона потрапила до султанського гарему, наразі невідомо. Є фірман (указ) султана Сулеймана, написаний ще 1522 року кадію Єнішехіра, в якому арабською вказано, що «Володарка жінок, корона мусульманок, котрі покривають себе, – Гюльфем-хатун» побудувала в селі Карахісар водограй. Згадка про наявність водограю, який відкрила 1524 року Гюльфем, є й в «Історії Маніси».

Звідки ця жінка родом, на жаль, невідомо. В архівних документах зауважено лише, що вона – донька Аллаха, тобто рабиня, а на могильній плиті написано, що її батьком був Абдуррахман. Відтак виникла думка, що Гюльфем, найімовірніше, – донька потуреченого християнина польського або ж навіть українського походження. При народженні їй нібито, за твердженнями турецького історика Алі Кемаля Мерама, дали ім’я Розаліна.

Роксолана згадує про Гюльфем у своїх листах до султана Сулеймана, починаючи із 1526 року. У більшості – передає від цієї жінки, яку називала «Ваша наложниця Гюльфем», вітання. Адже та допомагала Роксолані із вихованням дітей і навіть написанням кореспонденції османською.

Лист Роксолани від 1537 року, в якому вона згадує  Гюльфем
Лист Роксолани від 1537 року, в якому вона згадує Гюльфем

 

Відомо, що в останнє десятиліття свого життя Гюльфем почала одержувати від султана Сулеймана значно більше коштів на утримання. Її платня виросла з 6 до 150 акче на день, тобто $450. І це не випадково: венеційські посли писали, що після смерті Роксолани в саду палацу часто можна було побачити султана Сулеймана в альтанці, де він розмовляв з Гюльфем. До того ж вона тривалий час обіймала в «адміністрації» гарему високу посаду – кетхюди (управительки гарему).

Гюльфем наказала спорудити в стамбульському районі Ускюдар-мечеть із громадською їдальнею, школами для дітей і духовенства, ханом (ангаром) та прихисткомдля дервішів (бідних мусульманських монахів). Задля цього вона 1541 року заповіла до свого благодійного фонду чимало стамбульської нерухомості, яка була у її власності.

Мечеть Гюльфем в стамбульскому районі Ускюдар
Мечеть Гюльфем в стамбульскому районі Ускюдар

 

Будівлі шкіл із комплексу Гюльфем та громадської їдальні з часом занепали, а інтер’єр її мечеті втратив розкішне оздоблення. Водночас поряд можна побачити могилу Гюльфем. Над нею височіла гробниця, яка згоріла під час пожежі у XVІІ столітті. Напис на могильному камені свідчить про те, що Гюльфем була доброю людиною і померла мученицькою смертю. Як це сталося?

Турецькі дослідники згадують лист із підписом Гюльфем-хатун, знайдений в архіві палацу Топкапи. Він був адресований опальному синові Роксолани, яка на той момент уже померла, Баязиду. У ньому Гюльфем високим стилем (із залученням поетичних рядків), притаманним освіченим жінкам султанського гарему, повідомляла, що батько, тобто султан Сулейман, старий і хворий, тому просила не кривдити й не засмучувати його. Слід також уникати поведінки, яка йому, Баязидові, не личить.

«Те, що спричинить смуту, не роби, нікому ворожнечу не чини», – застерігала у листі Гюльфем.

Цілком можливо, що саме через позитивне ставлення до бунтівного шехзаде Баязида вона потрапила в немилість до підстаркуватого й підозріливого султана. Як наслідок, 1561 року в коридорі гарему Нового палацу (Топкапи) її скарали на горло. Відтак османи назвали Гюльфем мученицею.

Могила Гюльфем-хатун
Могила Гюльфем-хатун

Читайте також: Правда та вигадки «Величного століття»: як насправді виглядала Роксолана

 

Коментар
18/04/2024 Четвер
18.04.2024
17.04.2024