Історія розкрадання українських культурних цінностей

02 Березня 2023, 17:30
Розграбований Херсонський музей 4585
Розграбований Херсонський музей

Російські війська крадуть на окупованих територіях не тільки унітази та пральні машинки, а й культурні цінності. Щоправда, це почалося не з розв’язанням повномасштабного наступу. І навіть не під час окупації Криму, Донецьку та Луганську дев’ять років тому. А триває уже кілька століть поспіль.

Радянське пограбування

Якось мене запросили на зйомки документального фільму журналіста каналу «1+1» Акіма Галімова під назвою «Скарби нації». У ньому йшлося про викрадені та вивезені до Росії цінності, які належали українцям. 

Пам’ятаю, як в Стамбулі, навпроти Святої Софії я на камеру розповідала про гетьманський егрет або аграф, як його атрибутують українські мистецтвознавці. Це золота прикраса у формі брошки, оздоблена рубінами й перлинами, яку кріпили до головного убору. Є версія, що вона могла належати гетьману Богдану Хмельницькому.

Традиція носіння такої прикраси походить з Османської імперії. Адже султани не носили корон, а замотували голови у тюрбани. Їх прикрашали дорогоцінним соргучем – різновидом егрету в золоті із алмазами, рубінами та смарагдами, до яких кріпилися пір’я павичів або чаплі (плюмаж).

Читайте також: Спадок Роксолани

У султана соргуч мав бути потрійний, оскільки символізував правління трьома континентами. Якщо у нього на тюрбані містився подвійний соргуч, значить, одну його частину він віддав великому візирові, котрий як воєначальник-сераскер пішов у військовий похід на чолі османської армії.

Прикметно, що гетьманський егрет також містить потрійний елемент у формі трьох пірїн, що є символом влади. Цю прикрасу Богдану Хмельницькому міг подарувати султан на знак османського протекторату над українським козацтвом. 

Читайте також: Як росіяни поклали око на Роксолану

Гетьманський аграф (егрет)
Гетьманський аграф (егрет)

Вона зберігалася у Києво-Печерській лаврі до 1933 року. Таємною постановою без згоди керівництва київського музею її вивезли до Росії. Сьогодні гетьманський егрет є частиною колекції Державного історичного музею в Москві.

Загалом, у 20-х роках XX століття росіяни здійснили велику кампанію з вилучення церковних цінностей. Понад 60 тон золота, срібла й коштовного каміння вони перевезли до таємних сховищ ГОХРАНУ в Москві. 

Серед найцінніших предметів були так звані царські врата кінця ХVIII століття із церкви Різдва Богородиці Києво-Печерської Лаври. Їх більшовики, як і більшість вкрадених цінностей, продали 1930 року з аукціону. Відтак вони опинилися в Альбертинському музеї в Лондоні та помилкового атрибутовані як «шедеври, що належать до спадку Російської імперії».

Під час радянської окупації Львова 1939 року зник Михалківський скарб, який виявили у 1878 і 1897 роках у розмивах річки Нічлави поблизу села Михалків Тернопільської області. 

Він складався із золотих прикрас VIII—VII ст. до н. е., зокрема діадеми зі золотої бляхи, багатьох застібок (фібул), кількох браслетів, круглих блях (фалярів), ґудзиків, золотих зображень вовків тощо. Цей скарб росіяни вивезли до Москви. Подальша його доля невідома.

Читайте також: Який має вигляд розграбований Херсонський художній музей

Викрадення у литовців та поляків

Таке ж нещастя спіткало і скарби польської королівської династії Ягеллонів, які розграбували під час Другої світової війни. І як ви думаєте, куди ведуть сліди цього грабунку? Звісно ж, до Ермітажу в Санкт-Петербурзі.

У цьому музеї найціннішою із коштовних предметів та прикрас є скринька Ядвіґи Ягеллонки – доньки польського короля Сигізмунда I (Старого) та угорської шляхтянки Барбари Запольської

Її виготовив 1533 року невідомий майстер із Нюрнберга. Приводом для цього стало весілля Ядвіґи, яку видали заміж за курфюрста Бранденбургу Йоакіма II Гектора.

Читайте також: Сигізмунд ІІ Август та його жінки: передісторія однієї картини

Скринька Ядвіґи Ягеллонки
Скринька Ядвіґи Ягеллонки

На виготовлення цієї скриньки нюрнберзький ювелір витратив 6,6 кг срібла та майже 700 г золота. Її оздобили більш ніж 800 перлинами, майже 370 рубінами та 300 діамантами, сапфірами й смарагдами. 

На ній також можна побачити рубінову мушлю Святого Якова, яку Ядвізі подарувала мачуха – друга дружина Сигізмунда І, неаполітанська принцеса Бона Сфорца. Загальна вартість цієї скриньки складає 2,5 млн євро.

Читайте також: Клейноди Бони Сфорца: легенда про весільну діадему

Як вона потрапила до Ермітажу? На це запитання немає точної відповіді. Тамтешні музейники переповідають легенду, за якою скринька Ядвіґи Ягеллонки, швидше за все, опинилася у Росії після одруження сина Петра І, царевича Олексія 1711 року як частина посагу княгині Брауншвейгської – Вольфенбюттель Шарлотти Крістіни Софії

Вона була нащадком Ядвіґи Ягеллонки аж у восьмому поколінні. Проте доказів на виправдання такої версії із більше ніж 300-літньою історією у працівників Ермітажу немає.

Хоча росіяни й тоді вже займалися грабунком на окупованих територіях. Так, під час захоплення Вільнюса, яке тривало 16 місяців – із 1660 до 1661 року, вони вчинили небачене в історії цього міста пограбування гробниць та храмів. 

Тоді постраждав і Кафедральний костел св. Станіслава, де поховані члени польської династії Ягеллонів. Звідти окупанти вивезли чашу короля Ягелли, вівтарний хрест Вітовта та багато інших речей. Їхнє місцезнаходження, на жаль, і досі невідоме.

Читайте також: «Поранена культура»: започаткували проєкт з застосуванням технологій віртуальної реальності

Механізми повернення цінностей

Для того, щоби повернути з Росії викрадені культурні цінності, існують певні міжнародні механізми. Утім, їхнє застосування реальне лише після закінчення війни. 

Пришвидшити цей процес, на думку Міністра культури України Олександра Ткаченка, міг би арешт у різних країнах світу будівель російського федерального агентства у справах Співдружності Незалежних Держав та співвітчизників, які проживають за кордоном.

«Якщо вже Захід арештовує активи російських олігархів, державних корпорацій, є чудові організації «россотрудничества». У них є дуже велика кількість будівель по всьому світу. Накладання арешту на ці прекрасні будівлі, в тому числі розташовані в самому центрі Парижу, я думаю, були б гарною відповіддю щодо гарантів повернення нам вкрадених цінностей», – заявив Олександр Ткаченко.

Утім, далі слів у цьому плані справа поки не пішла. Чи не єдиним здобутком є опублікований український ред-ліст, тобто список втраченої, вивезеної культурної спадщини. 

Він надає змогу приватним колекціонерам, музеям та галереям з усього світу під час придбання того чи іншого експонату перевіряти, чи не є він частиною викрадених з України колекцій. Так вдасться виявляти вивезені російськими окупантами цінності. Проте на їх повернення доведеться ще дуже довго чекати…

Читайте також: Крах московської імперії: Україна руйнує тюрму народів

Коментар
16/07/2024 Вівторок
16.07.2024
15.07.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром