Кропивщанська ікона в пеленах

10 Лютого 2023, 14:22
«Тайна вечеря» зі старого Низкиницького іконостасу 1953
«Тайна вечеря» зі старого Низкиницького іконостасу
Гарний видався день! Збулося те, що задумав років зо двадцять тому. «Тайна вечеря» зі старого Низкиницького іконостасу відправилася сьогодні на реставрацію, дослідження і дбайливе збереження до Нововолинського історичного музею. 
 
Це – єдина, (сподіваємося поки що) ікона, яка збереглася від того унікального іконостасу, варварськи знищеного на початку 90-х.
 
Образ було віддано після демонтажу іконостасу – «на бідну церкву» – саме тоді відкрився храм у селі Кропивщина. Протягом років ікона прикрашала цю невелику, але дуже затишну церкву.
 
Відтак, від часу і перепаду температури, на іконі з'явилися тріщини. Тому тодішні настоятелі і парафіяни, усвідомлюючи історичну цінність пам'ятки, зняли її зі стіни і поклали у горизонтальне положення, запобігаючи руйнації ікони. 
 
Протягом років вона бережно зберігалася на церковній шафі, благоговійно огорнута рушниками і ряднами, очікуючи слушного часу.
 
Рік тому, у Нововолинську замешкав художник-реставратор з Харкова Артем Погрібний. Надзвичайно кваліфікований і віртуозний професіонал своєї справи. Саме він розпочав реставрацію і відкрив унікальний живопис царських врат з Низкиницького іконостасу, які теж чудом були врятовані.
 
Працюючи над царськими вратами пан Артем вельми захопився Низкиничами, історією монастиря, постаттю Адама Киселя. За кількома старовинними фото і описами він реконструював зовнішній вигляд іконостаса та первісний інтер'єр церкви.
 
Коли, познайомившись з паном Артемом, я розповів про збережену ікону – ви не уявляєте, яким було його захоплення! Не бачивши її, навіть не знаючи, що ікона досі існує, він розповів мені про неї – стиль письма і форму барокового оздоблення, про історію її «міграції» іконостасом у різних століттях.
 
Вкотре переконуюся: у Бога все буває вчасно. На все свій час. Зо двадцять років я плекав ідею збереження тієї ікони. Багато років вона лежала у Кропивщанській церкві, мов немовля бережно огорнута пеленами, очікуючи слушного часу. 
 
Кілька спроб та добрих намірів щодо цієї пам'ятки якось скінчилися нічим. Тепер бачу у цьому промисел Божий. Пилилася б і руйнувалася та ікона у музейних фондах чи монастирських ризницях. А тепер час настав. 
 
З тих пелюшок прийняли її люблячі, майстерні руки пана Артема Погрібного, аби розкрити, захистити і зберегти для майбутніх поколінь.
 
Моя щира вдячність парафіянам села Кропивщина на чолі зі старостою Анатолієм Михалусем – за багаторічну охорону та свідомий і похвальний вчинок. Також дякую колективу Нововолинського історичного музею на чолі з пані Іриною Костюк.
 
Окреме захоплення пану Юрію Велінцю, попри юний вік, він – втілена енциклопедія історії рідного краю, старанний дослідник, що просто жонглює сенсаційними відкриттями, скромно ховаючи їх у сторінки майбутніх книжок. Також тішуся знайомством з паном Артемом Погрібним. 
Коментар
16/06/2024 Субота
15.06.2024
14.06.2024