Трагедія на вулиці Ясній

03 Січня 2023, 15:11

1159

За кілька годин армії двох тиранів знищили життя у Володимирі

24 червня 1941 року. Вівторок. Володимир повністю контролюється нацистами. Радянські «захисники» розбрелись околицями, а чи чкурнули далеко на схід. Фронт був уже під Луцьком.

Нацисти розпочали «зачистку» як то зазвичай роблять усі армії при здобутті будь-якого міста. Схоже, знайшли чотирьох «червоних». Їх розстріляли. А ще чомусь розстріляли щонайменше 7 (або 9, 11 чи 13) володимирян з вулиці Ясної. І хати попалили. Чому? Важко сказати.

Читайте також: Що для Володимира та війна?

За спогадами Юрія Ліпніцького, що втратив у тій бійні батька, «люди перешіптувались, що нібито на тій вулиці поранили якогось німецького офіцера і його солдати хотіли помститися». Може й так, але хто з місцевих мав зброю і міг стріляти по нацистському офіцеру? Це було б абсолютно безглуздо з їх боку.

А от червоноармійці, що поховались десь по стодолах, цілком були мотивовані до такого кроку – і свій «героїзм» проявити, і «радянський патріотизм», ну і вбити свого потенційного убивцю. Тільки ж постраждали від цього жителі вулиці Ясної.

«Полонених відвели на ніч у стодолу, та охороняли їх. ... На другий день їх вивели на вулицю. ... Під конвоєм всіх чоловіків кудись повели. ... Німці почали розстрілювати бранців, батько хотів втекти, але зачепився за колючий дріт» – розповідав Юрій Ліпніцький.

У Святослава Панасевича дещо інший опис:

«Навкруги, зі світанком, крім гуркоту моторів військової техніки, лунали автоматні постріли. Раптом почувся приглушений плач жінки. Ми цю жінку знали. Пйотровська... Вона розповідала, як зайшли в хату німці, забрали чоловіка і, вивівши за сарай, розстріляли».

Читайте також: Вони поховані у Биківнянському лісі

Час, місце та обставини у розповідях Панасевича та Ліпніцького співпадають. Думаю, це йдеться про одну й ту ж трагедію.

А щодо пожежі, то у спогадах Панасевича є кілька моментів про це. Десь неподалік від Ясної – «справа через вулицю, метрів 15 від хати» був розташований склад зброї та боєприпасів радянських прикордонників, який вони підпалили.

Зрозуміло, що вогонь з військового складу цілком міг переміститись на житлові будинки. «Цілу добу... тріщали і рвались набої, ручні гранати, горіла зброя».

І в іншому уривку спогадів:

«смеркло... Почали горіти хати. Спочатку на вулиці Ясній, а потім зовсім близько – на Малогноєнській. Несподіваним шквальним градом полетіли на місто снаряди. У небі, прямо над нашою клунею з’явилась велика, немов молодий місяць, що сходить, вогняна куля... Все більше і більше розгорялись пожежі...»

У матеріалах Ярослава Царука є перелік тих, у кого в той день згоріли хати – 11 прізвищ. За кілька годин армії двох тиранів знищили життя та майно більше десяти родин у Володимирі.

Читайте також: Невшановані