«Імператора давно пора вбити»: історія селянина, який погрожував Миколі ІІ

07 Грудня 2022, 17:30
Фото Лілії Помернюк 1074
Фото Лілії Помернюк

У березні 1912 року заарештували «малописемного», 36-річного Євдокима Габрисюка, жителя села Ліски (нині Хмельниччини), яке на той час було частиною російської імперії. Чоловіка звинувачували в тому, що він «схватив зі столу ніж, і погрожував ним портрету «государя»», який висів на стіні у його ж хаті»

Виникає багато запитань. Зокрема, чому у «малописемного» селянина з провінції висів портрет Миколи ІІ, і що насправді криється за визначенням «малописемний», яким так часто згодом радянська влада таврувала українських селян.

Для початку треба розуміти деякі факти пов’язані з цим селом і його мешканцями. За російської імперії, ця територія межувала з польськими землями. Після скасування кріпацтва, мешканцям села досить швидко вдалось викупити всі поміщицькі землі та почати вести власне господарювання. 

Багато селян були заможні. Зокрема, сім’я Семена Поліщука (мій прапрадідусь по татовій лінії) вже у кінці ХІХ століття мала першу в селі хату з дерев’яною підлогою в усіх кімнатах і була крита бляхою. Все це, звісно, було здобуте важкою працею.

Також у Семена вдома була власна бібліотека, книгами з якої він ділився з односельцями (про це відомо зі записаних спогадів сільського вчителя Павла Кормана).

Ці події розгортались 110 років тому. Почалось все з того, що сільському старості троє місцевих жителів, нібито до Євдокима, який щойно вернувся з міста, зайшли односельці Марко Поліщук, Андрій Габрисюк (двоюрідний родич Євдокима) та Юліанія Мельничук

Жінка розглядала портрет імператора та вихвалювала його красу. Нащо господар злісно вигукнув, «що імператора давно пора вбити і вбивця Столипіна дурень, що перше не зробив сього»

Юліанія розповіла, що хазяїн наголосив, що «тільки після смерті государя, який давить нас у своїх руках, для селян настане світлий час, тільки коли з нього кишки випустять, як із Його Діда, тоді ми підемо вверх». Після Євдоким, нібито вхопив ніж і погрожував ним портрету царя. Сталось це у жовтні 1911 року. 

Читайте також: Ліски: 450 років з історії села без дороговказу

Микола ІІ
Микола ІІ

Про цей інцидент я дізналась від уродженки Лісок Марії Корман, яка натрапила на цю судову справу в архіві Києва

Після цього Лісківський староста чотири рази надсилав доноси в жандармську поліцію. Проте жоден із них не потрапив до адресата, тому що на Шумській поштовій станції їх перехоплював Василь Поліщук (рідний брат мого прадіда), який працював там поштовим чиновником. 

Все ж чоловіків викрили та вилучили в них багато книг та рукописів, які зберігались в Лісках. У Євдокима Габрисюка знайшли брошуру «Селянська доля», яка містила «суждения возбуждающие к ниспровержению существующего в Государстве общественного строя»; рукописну статтю, в якій він висловлювався щодо незалежності України (ще раз наголошу події розгортаються в провінційному селі, яке знаходиться орієнтовно в 100 км від сучасного Хмельницького, Рівного та Тернополя); вірші про козацькі могили та Великий піст, чернетки скарг односельців на старосту. 

Також не менш цікавим є перелік книг, які знайшли в обвинуваченого. Серед книг по сільському господарству та бджільництву були: «Як хазяюють селяни у чужих краях» Василя Доманицького, «Дурисвіти» Модеста Левицького (останнього Міністра народного здоров’я та опікування УНР в екзилі), «Кармелюк» Михайла Старицького, «Піймав облизня», «Сам собі пан» Бориса Грінченка, «Смерті». Російською мовою – «Бібліотека визвольного руху» та «Процес декабристів».

У Василя Поліщука вилучили рукописні «Варшав’янку» (музичний символ Листопадового повстання 1830 року) та «Марсельєзу» і ще 29 брошур на «малороском язике». У його батька Семена Поліщука знайшли рукописний запит, в якому висловлювались вимоги щодо збільшення селянських наділів коштом казенних і приватновласницьких земель.

Євдокима Габрисюка арештували та посадили в Кременецьку тюрму. Що сталось із Василем Поліщуком в справі не вказано.

Понад місяць Євдоким просидів у в’язниці в Кременці, поки тривало слідство. Впродовж того часу у цій справі між установами Кременця, Шумська, Дедеркал, Рівного та Києва було переслано багато різноманітної кореспонденції.

Зокрема, сам Євдоким давав письмові розпорядження дружині як управлятись із господарством. Дружина Габрисюка просила звільнити чоловіка, апелюючи до його аполітичності, і, звісно, присягалась в тому, що всі члени її родини поважають «государя». 

А звинувачення щодо її чоловіка вважає наклепом, який староста написав через образу на селян, які хотіли його усунути з посади. 

того ж 1912 року 15 квітня на допит в канцелярію викликали 17 селян із Лісок. Всі вони одноголосно заперечували вину Габрисюка. В архіві збережено гарний малюнок, зроблений олівцем під час свідчень лісківських селян (обов’язково колись його сфотографую).

Через два дні до Кременця приїхали інші лісківці, серед яких колишній староста Пилип Ліснічук, та заявили, що «очевидці злочину» вже більш як два роки не ходили не то, що до хати, а й не ступали на подвір’я ув’язненого. Адже двоюрідні родичі ворогують за землю. 

У вересні 1912 року Євдокима Габрисюка визнали невинним і звільнили з-під варти. Всі вилучені в нього брошури знищили. Остаточно справу закрили у грудні 1912 року. Всі засідання проходили в Києві.

З відкритих архівних даних і розповідей бабусі я дізналась, що всі фігуранти цієї справи закінчили життя зарано. Семен Поліщук косив траву поблизу польського кордону і кінь перейшов на іншу сторону. Коли він намагався завернути, то його розстріляли прикордонники. 

Василя Поліщука розстріляли десь в 30-х роках, а його дітей виховували в інтернаті як «дітей ворога народу». Євдокима Габрисюка за антирадянську діяльність в 1930 році вислали з сім’єю на Північ, а невдовзі розстріляли.

Ця історія не так про ефемерну погрозу імператору, як про українців, які жили в малих селах та все ж розуміли, що їхня думка та їхнє слово мають значення. 

Ці люди, кожен по-своєму, боролись за Україну 110 років тому, так ми робимо це зараз. Попри те, що їх вважали неосвіченими, вони збирали бібліотеки та писали статті, в яких розмірковували про незалежність.

Читайте також: Сторінка в сімейному архіві

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром