Забуті портрети Бони Сфорца

Дружина польського короля Сигізмунда І (Старого) – неаполітанська принцеса Бона Сфорца, яка володіла маєтками на Волині, славилася витонченою красою та граційністю. Попри це, відомо лише кілька портретів, на яких вона зображена не прекрасною королевою, а літньою нещасною удовицею. Але авторка роману «Роксолана. Союз із Ягеллонами», Олександра Шутко вирішила відшукати її малознані зображення, які й описала у статті.

Юність у добу Ренесансу

З раннього дитинства донька Ізабелли Арагонської та Джана Галеаццо Сфорца, Бона була оточена елегантним, чутливим до моди суспільством доби Ренесансу. Неаполітанську принцесу з дитинства дбайливо виховувала амбітна мати. 

У юному віці мила й освічена Бона, яку ще іспанською ласкаво називали Бонітою, навіть стала героєм кількох літературних творів.  Особливою популярністю користувався роман анонімного автора «Питання кохання» (Question de amor,), виданий у Валенсії 1513 року. 

У цьому літературному творі Бона постає як його головна героїня – Белісена, яка із грацією та темпераментом грає на монокорді та танцює у вишуканій білій шовковій сукні з чорними смугами, обплетеній нашитими золотистими стрічками із перлинами. 

Її головний убір – паппафіго (або паппафіко) був схожий на виготовлений із малинового шовку з білими й червоними смугами, золотими вставками та підкладкою капюшон, що покривав голову та плечі. 

Попри прискіпливу увагу митців до особистості неаполітанської принцеси, практично не збереглося зображень із її юності. 

Маємо лише гравюру молодої Бони Сфорца, яку Людвіг Децюш 1521 року долучив до своєї праці під назвою «De Sigismundi regis temporibus liber IIІ» («Про часи короля Сигізмунда, книга ІІІ»). 

На думку польської дослідниці Агнежки Бендер, цей графічний портрет Бони Сфорца 1518 року створив невідомий венеційський художник. Утім, у ньому важко розгледіти неповторну красу, якою славилася Бона Сфорца.

Читайте також: Справжній портрет Роксолани

Ранні зображення

За описами сучасників, вона була ефектною чорноокою білявкою із янгольським поглядом, червоними вустами, наче корали, чарівною посмішкою, яка оголяла надзвичайно білі зуби, рівним носиком, прямою шиєю та пишним бюстом. 

«Усе разом узяте, чи то постава, чи кожен член окремо, становить найпрекрасніше і найчарівніше ціле», – резюмував 1517 року каштелян каліський Станіслав Остроруг, який першим із поляків побачився із Боною Сфорца за дорученням Сигізмунда І, котрий сватався до неї. 

Він також зазначив, що зовнішність принцеси така ж, як на портреті, який привіз польському королеві Хризостом Колонна. На жаль, Станіслав Остроруг у листі до Сигізмунда І не вказав ім'я художника, який змалював юну Бону. 

Проте польський дослідник Мартін Латка віднайшов її зображення автора Фраческо Біссоло, яке зберігається в Національній галереї у Лондоні. Із нього на нас дивиться симпатична юна білявка, світле дбайливо причесане волосся якої, загорнуте в золочену сітку, всипану смарагдами. 

Її яскрава сукня із малинового брокату, оздоблена перлинами та вишитими вставками зі зображенням полювання на кролика, яке символізує плодовитість майбутньої нареченої, свідчить про високий статус у суспільстві та чималі статки. Адже Бона Сфорца походила зі знаної аристократичної родини.

Можливо, саме цей портрет передали овдовілому 50-річному Сигізмунду І. Оцінивши його, той одразу вирішив одружитися зі зображеною на ньому 24-річною неаполітанською принцесою.

Читайте також: Клейноди Бони Сфорца: легенда про весільну діадему

Молода Бона Сфорца. Франческо Біссоло, до 1520 року. Джерело: Art in Poland

Італійський шик

Яскравою зовнішністю Бона Сфорца виділялася і після шлюбу та народження дітей. Свідченням тому є її зображення із книжкою у лівиці авторства Бернардино Лічіно, датоване 1530 роком (зберігається у Державній художній колекції Великобританії). 

На ньому – уже не витончена юнка, а повновида 36-річна польська королева Бона Сфорца, яка не зрадила моді своєї Батьківщини. Тому вбрана в італійську сукню із корсетом та пишними рукавами стриманих коричневих і золотистих кольорів, до паску якої пристебнутий помандр – ємність для пахощів у вигляді «дзвіночка».

Читайте також: Сигізмунд ІІ Август та його жінки: передісторія однієї картини

Бона Сфорца із книжкою. Бернардіно Лічініно, 1530-і роки. Джерело: Art in Poland

Тим же 1530 роком датований інший портрет, на якому художник Джованні Каріані зобразив білошкіру, світловолосу Бону Сфорца із віялом в руці. На ньому польська королева – у сукні такої ж кольорової гами, як і на зображенні Бернардино Лічіно. 

Як відомо, серед речей Бони Сфорца, які залишилися після її смерті, були різного кольору та форми віяла. Одне з них – із пір’ям страуса до 1862 року зберігалося у польському музеї Святині Сибілли, що в місті Пулави.

Читайте також: Спадок Роксолани

Портрет Бони Сфорца із віялом. Джованні Каріані, 1530-і роки. Музей історії мистецтв

Невгамовна удовиця

Серед низки відомих широкому загалу портретів Бони Сфорца увагу привертає її скорботний образ авторства Лукаса Кранаха Молодшого. Попри тогочасні канони зображення овдовілих жінок із проявом глибоких страждань та безвиході, що спотворювали їхню зовнішність, цей портрет виділяється ясно-блакитним тлом. 

Задля досягнення такого забарвлення, художник використав дуже коштовний на той час пігмент. Так намагався догодити вибагливій Боні Сфорца, яка не вважала, що зі смертю чоловіка-короля завершилося її життя…

Читайте також: Врятований принц: у Луцьку є картина знаменитого художника епохи Відродження

Бона Сфорца. Лукас Кранах Молодший 1553 р.. Національний музей у Кракові

Навпаки, овдовівши, вона почала активно листуватися із представниками династії Габсбургів, адже прагнула отримати владу в Неаполітанському королівстві, яке було під їхньою протекцією. Свідчення тому – прекрасна камея ювеліра Якопо Каральо. 

На ній – вирізьблений профіль 60-річної Бони Сфорца у світському вбранні та, як у юності, із загорнутим у золочену сітку білявим волоссям. Ця прикраса є найяскравішим взірцем одиночних самостійних портретів правителів.

Її Бона Сфорца подарувала Марії Тюдор на знак вдячності за заступництво перед нареченим – Філіпом ІІ Габсбургом у справі, що стосувалася Неаполітанського королівства. Проте таке рішення не принесло омріяних результатів…

Читайте також: Смертельна камея Бони Сфорца

Камея Бони Сфорца

Загалом, наведені у статті портрети Бони Сфорца свідчать про її вибагливий смак, прив’язаність до італійського гардеробу й розкошів. А ще вони випромінюють неймовірний магнетизм та потяг цієї жінки до життя, інтриг і влади.

Читайте також: Кавалерист чи султана: таємниці львівського портрету Роксолани