Червоні любили витирати пам’ять
-
-
>
-
>
-
>
1259
Ніч з 6 на 7 серпня 1920 року у Володимирі на Волині виявилась гарячою.
І не тільки за температурою повітря. Зі сходу наступала червона зграя. Постріли. Вибухи. Зойки поранених. Гупання об землю тіл убитих.
На ранок при Луцькому тракті лежало тіло невідомого жовніра. З кулеметом.
Місто захопили більшовики. Арешти. Розстріли. Відправка у концтабір.
Ганна Спічак, Карл Тофт, Віктор Коппе, Яків Шмуклер – це перші жертви більшовиків у Володимирі.
Тіло невідомого жовніра лежало все там же. Кулемета уже не було.
На інших наклали контрибуцію у розмірі 9087200 рублів. 476 мешканців Володимира та аптека Коломийського зібрали лише 3458300.
Для своїх загиблих червоноармійці організували урочисті похорони На міському кладовищі.
Невідомого жовніра поховали на місці загибелі.
На Успенському соборі прибили табличку – «Политотдел». Усе майно містян – переписане і взяте на спеціальний облік у спеціальний журнал: там були графи «число душ», «число комнат», «кроватей», «табореток» і у примітках – кількість вільних кімнат. Для цього створено спеціальний орган - «жилотдел».
Писали заяви «Прошу предоставить одну кровать, стол и два кресла тов. ад’ютанту. Комендант города [підпис]. Ад’ютант Харченко».
А потім на папірчиках – «Взято один стул... у доктора Стефановича».
13 вересня місто звільнено від зайд зі сходу польською армією.
5 травня 1921 року організовано перепоховання невідомого жовніра. У костелі відбулось урочисте богослужіння. По тому похід із пішою та кінною вартою рушив на військовий цвинтар. На похорони зійшлось чимало людей. Місто вшанувало свого захисника.
Та трохи більше як за два десятиліття сюди повернулись червоні. І могила зникла. А у статті з історії міста написали: «Трудящі міста й повіту [у 1920 році – В.С.] з радістю зустріли встановлення Радянської влади і добровільно вступали в ряди Червоної Армії, яка принесла їм свободу».
Червоні любили витирати пам’ять.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
