Україна після війни. Частина п'ята

10 Квітня 2022, 18:01
Україна після війни 6892
Україна після війни
Це один з найважчих моїх дописів. І водночас дуже простий, чіткий і зрозумілий. Тому що попередні пости про Україну після війни були масштабні, загальні і не дуже персоніфіковані. А цей буде стосуватись, зокрема, не маленької частини мого народу. Я повторюсь: ці дописи – моя суб’єктивна думка. І вона може комусь не сподобатись. Тому, якщо у вас виникне нестримне бажання написати щось у відповідь, то я буду вимагати аргументувати свою позицію. Чітко і зрозуміло.
 
Отож, п’ята частина бачення історика і екскурсовода про наше майбутнє.
Частина про «Що нам потрібно буде зробити».
Раніше я б написав «…буде зробити після Перемоги», але тепер я думаю, що дещо потрібно робити ВЖЕ ЗАРАЗ.
 
1. Знести в Україні всі меморіали, збудовані за часів срср.
Кілька днів тому в Луцьку розгорнулося жваве обговорення про те, що на місцевому меморіалі, присвяченому Другій світовій війні, активісти закрили банером дату 1941 рік. Замість цього вони вказали 1939 рік як дату початку війни. Цей банер швидко зняли представники правоохоронних органів, але ідея й обговорення цього питання активізувалось.
 
Раніше подібне ідея мене б дуже вразила. Але не зараз.
Зараз я вважаю, що усі подібні пам’ятки архітектури, які можуть чітко асоціюватися з радянською пропагандою і використовуватись в ворожих Україні цілях, не мають право існувати далі.
 
Їх варто знищити. Потім провести ґрунтовне археологічне дослідження, що було на їх місці перед тим. Наприклад, в Луцьку був старий цвинтар і є відомості, що залишки похованих просто так і залишили під радянськими пам’ятниками.
 
А потім на місці меморіалу звести щось нове. Мені подобається ідея про затишний сквер, де будуть пам’ятники нашим захисникам вітчизни. І згадка усіх тут похованих. І простий – не пафосний – обеліск «Всім українцям загиблим у всіх війнах» без поділу на політичні нюанси.
Тому що наші діти повинні вивчати нашу Історію без упередження. І прославляння чужої ворожої нам країни.
 
2. Зібрати всі бюсти, пам’ятники, меморіальні дошки, назви радянських вулиць і т.д., і т.п. і зробити з них заповідник минулого. При цьому за наступних умов:
  • цей заповідник має бути в конкретному місці, а не розкиданий по усім районам міста чи області.
  • Він має бути на фінансовому утриманні тих, хто підтримає таку ідею.
 
Ми, українці, платники податків, не повинні фінансувати подібні кацапсько-орієнтовані речі. Якщо якась частина населення каже, що «то частина нашої історії» і «вона повинна існувати», то – будь ласка – ви її й утримуйте.
 
Складається список – поіменно у відкритому доступі – хто за такий радянський музей, складається кошторис і виставляється рахунок. І ці охочі його утримують. (Ось тільки чомусь мені здається, що охочих витрачати свої кошти не знайдеться!)
 
3. ВЖЕ ЗАРАЗ фіксувати всі злочини росіян проти мирного населення України. Фіксувати й збирати інформацію про всіх дотичних до цього: від рядового до генерала. Так, щоб пізніше всі винуваті понесли покарання. Не дивлячись на місце їх проживання і термін злочину. Яке має бути покарання? Смерть. Суди, Гаага, права людини – це не для нас. Якщо Європа хоче возитись з ними, хай возиться.
 
Ми повинні безумовно і безжально знищити цих нелюдів. Чи це буде український варіант «Моссаду», чи ракетний удар по військовому містечку в умовному уссурійську, чи отруєння – не важливо.
Усі повинні усвідомити, що Україна дістане кожного, хто дотичний до злочинів проти мирного народу. Дістане, якщо потрібно, і через десятиліття.
 
4. УЖЕ ЗАРАЗ ми повинні збирати усю інформацію про дії представників влади України під час війни. Так, в інтернеті пишуть про те, що до кінця війни не потрібно влаштовувати політичні дебати і критикувати владу. І з цим твердженням я згоден. Лише хочу його доповнити кількома пунктами:
 
  • фіксувати, що РЕАЛЬНО зробили ті чи інші владні «герої» ефіру.
  • Не розповіли на камеру чи підписали черговий папірець. А реально зробили для наведення порядку, організації життя в військових умовах чи підтримці волонтерів. На жаль, Історія учить, що саме в такі часи вилазять самі брудні сторінки людської натури. І я вже не раз зустрічав факти вимагання грошей з волонтерів, втечі за кордони (привіт деяким народним депутатам і не лише!), введення в оману населення псевдозаспокійливими фальшивими виступами і розкрадання коштів і майна.
  • Фіксувати факти колаборації і шпигунства місцевої влади з окупантами.Поняття «зрада батьківщині» ніхто не скасовував. Розумію, що буде спокуса потім пояснити такі злочини «турботою про людей», але наслідки такої «турботи» ми вже бачимо на власні очі. Домовлятися з кацапами немає про що у цьому випадку. Буча і Маріуполь – свідки цього.
  • Фіксувати факти втечі представників влади за кордон.Після подібного немає мови не те що вони можуть вернутись до керування країною, а й що взагалі мають право на вільне життя. Арешт, повна конфіскація майна їх (і найближчих родичів!), в’язниця, довічна заборона йти в політику. А, якщо потрібно, то депортація на схід від наших кордонів. Подібна істота «варта» життя в кацапії.
  • Фіксувати усі заяви представників влади під час війни. І порівнювати з їх же виступами перед війною.
Особисто мене дуже вкурвлює, коли нам брешуть в очі. Коли кажуть, що влада знала про готовність росії напасти на нас, але не хотіла лякати населення. Якось подібні речі дисонують з їх заявами у січні-лютому. Коли очільники держави казали, що «причин для паніки немає, Захід лише нагнітає паніку. І, взагалі, українцям не варто збирати тривожний наплічник. А наші західні союзники роблять недружні кроки стосовно України».
 
«Недружні кроки» – це, напевно, були літаки зі зброєю, які США і європейські країни нам відправляли ще ДО ПОЧАТКУ війни?
У мене гарна пам'ять на заяви тих, хто зараз зображає з себе патріота України. І я ДУЖЕ хочу почути після війни їх пояснення щодо своїх слів і дій.
 
5. Заборонити УПЦ МП. Без варіантів і компромісів.
 
Організація, яка підтримує росію і прославляє «патріарха» гундяя. Яка фінансувалась (чи і далі фінансується?) москальськими шпигунами на кшталт медведчука. В якій дияконами під час війни стають відомі сєпари. В чиїх монастирях і церквах ховались бойовики з ордло… Така організація не має право на існування.
 
Заборонити її. Конфіскувати все майно. Не важливо від статусу і сану, при наявності доказів молитов за русню й інших ху...подібних, ув’язнювати й довічно заборонити проповідувати.
 
Я не маю нічого проти простих людей з українського села. Хочете, щоб конкретно ваша церква і ваш падре і далі існували? Пишете заяву на створення громадської організації «Сама Українська Церква села Забубеньки імені отця Гаврила» і за свій кошт УКРАЇНСЬКОЮ мовою знову ведете богослужіння. А, якщо виявиться, що хоча б копійка прийшла в бюджет церкви від лаптєногіх чи сєпарів, церква закривається назавжди. Або передається іншій громаді.
 
І фінансовий звіт – повний, прозорий і детальний – коштом чого існує ваша громадська організація здається щомісячно. А головне: ніякої російської чи церковнослов’янської мови богослужінь! Ніяких московських чи російських згадок у текстах чи назві! Даєш хардкор – даєш українську мову!
 
І жодних фінансових пільг. Повна оплата за оренду землі, комунальні послуги і бізнес послуги (типу, продажі свічок). А за те, що ця церква наробила в минулі роки, підтримуючи агресора, ще й ввести новий податок під назвою «Каємось_за_минуле» і щоб він ішов на відбудову України.
 
Час для толерантності минув. Прийшов час платити по рахунках.
 
6. Реформа армії. Точніше, військової загальної всеукраїнської системи.
Щоб всі громадяни країни регулярно проходили військовий вишкіл і знали, як воювати. Це не обов’язково мають бути кілька років служби. Швидше це б мали бути регулярні кількатижневі збори з дитинства, де всі українці знали свою місцевість, отримали навички виживання і бою та вміли користуватися зброєю. Щось на кшталт Швейцарії чи Ізраїлю.
 
Невелика професійна армія, багато об’єктів по всій країні військового призначення і народ, в житлі якого стояла дозволена зброя.
Одним словом, «Чорнобаївку у кожну хату!»
Коментар
Код блоку:
29/09/2022 Четвер
29.09.2022
28.09.2022