Куди послати «русскій» танк?

05 Квітня 2022, 19:50
Танк-пам’ятник у Володимирі урочисто відкрили 22 червня 1981 року БЛОГ 3115
Танк-пам’ятник у Володимирі урочисто відкрили 22 червня 1981 року

Ранні 1980-ті. Володимир-Волинський.

У кабінеті першого секретаря міськкому – спекотно. Але не від температури повітря, а через потужний мозковий штурм. Усі присутні на нараді гарячково думають над тим, як відзначити 40-річчя дня, коли Гітлер напав на Сталіна.

Пам’ятник Леніну є, могила радянських солдатів в центрі міста є, меморіал «Жертвам фашизму» є, нквдистам-прикордонникам теж змайстрували.

А щось дуже пафосне та урочисте вкрай потрібне. Бо ж совєти влізли в Афганістан. Призовників відправляють туди, звідти приходять цинкові труни. Народ хвилюється. Та й у Польщі на той час уже було неспокійно – страйки, Солідарність, Валєнса.

Треба свято! Дуже треба свято! Добре їм там, у Москві, олімпіаду проводять. А тут, на низовому рівні придумай щось!

Раптом хтось із присутніх ляснув собі по лобі і закричав – танк! Перший секретар міськкому здивовано перепитав: що – танк? У відповідь: у нашому місті є танкова частина, беремо у них танк, якось там списуємо, ставимо на постамент! Танкістам – приємно, нам, комуністам, – корисно, народу – свято!

Так і вирішили. 22 червня 1981 року урочисто відкрито танк-пам’ятник. Свіжопофарбована машина виблискувала червоною зіркою на башті. На табличці написали «захисникам священних рубежів нашої соціалістичної батьківщини».

Гарний вийшов пам’ятник! Правда, заради нього довелось відібрати у переселенців з-за Бугу землю, вирубати їх молоденький садок та зруйнувати хату. Але то таке, для комуністичної влади потреби держави завжди були вищі за потреби людини.

На щастя комуністичної влади, уже ніхто не пам’ятав (а якщо хто й пам’ятав, то мовчав перед страхом репресій) псевдогероїчний захист міста танкістами 22 червня 1941 року.

У володимирському гарнізоні на початок німецько-радянської війни нараховувалось понад 400 танків. Вранці 22 червня нацисти почали обстріли. Значна кількість радянської техніки стала непридатною.

Але, якусь частину таки вдалось завести і колона рушила у сторону Ковеля. За радянською традицією, кілька танків на марші чи то заблукали, чи то потонули в болотах. А  далі втратили майже всі. За кілька тижнів ці «героїчні» танкісти з дивізії вже воювали як піхота. 

До місця збору ледь доїхало близько 15 танків. 23 радянські вояки зникли безвісти (тобто, втекли додому або деінде). А через день ще й загинув цілий генерал. «Героїзм» просто неймовірний. Як на мене, зовсім не вартий шани і пам’ятника.

Вже за Незалежності той пам’ятник пробували перейменувати на «танкістам-визволителям». Та комуністичні ідеологічні вуха з того танка нікуди не поділись.

Танк-пам’ятник як позначка російської присутності має бути знесений. Українського патріотизму біля цього пам’ятника не виховаєш. А росіяни вважають своїми усі землі, де стоять танки-пам’ятники. І постійно хочуть туди повернутись.

Коментар
13/07/2024 П'ятниця
12.07.2024
11.07.2024