Україна після війни. Частина четверта

22 Березня 2022, 10:54

7652

Україна після війни

Роздуми історика про те, що чекає Україну в майбутньому.

Саме цей допис прийшов мені у голову першим.

Допис про те, що ми маємо зробити після нашої перемоги.

Я вже не пам’ятаю, в який день війни почав думати про це. Пам’ятаю, що це були довгі роздуми, які в якийсь момент перетворились на один пост, потім ще один і ще один, і так далі.

Напевно, в той час ці думки були для мене чимось на кшталт рятувального круга для моєї психіки. І це справді допомогло. Віра в те, що ми переможемо, стала 100-відсотковою впевненістю і основою всіх моїх теперішніх дій.

Перед тим як викладати свої міркування, хочу нагадати вам, друзі, що це – моя абсолютно суб’єктивна думка. Думка історика, екскурсовода і українця. І, зрозуміло, що вона може комусь не сподобатись.

Тому я нагадую, що з радістю отримаю відповіді з вашої сторони (якщо такі будуть). Але не просто «я так думаю», а з фактами, аргументами і поясненнями, чому я не правий. Дуже дякую за розуміння!

Отож, сьогоднішній допис буде на тему: «Що потрібно зробити Україні після перемоги».

1. Домовитися зі світовими і міжнародними організаціями про повне скасування кредитів нашої держави перед ними.

Допоки ми в тренді і нас усі підтримують, потрібно цим користатись. Чим швидше ми вернемось до нормального мирного життя, тим швидше ми зможемо наповнити світовий ринок тією продукцією, на яку є запит.

Важливе: я маю на увазі скасування боргів власне держави, а не окремих олігархів чи політиків.

2. Домовитись із західними країнами про новий вид «плану Маршалла».

Хто не знає, то це така програма економічної допомоги європейським державам після Другої Світової війни, розроблена держсекретарем США Джорджем К.Маршаллом. Щось подібне маю бути створене і для України. І над цим вже повинні працювати наші дипломати, щоб потім даремно не витрачати час.

3. Репарації і контрибуції росією заподіяної нам шкоди.

Все, що ці лаптєногі знищили в нас, вони повинні повністю відшкодувати. Арештованого золото і фінансових запасів цих недоумкуватих в західних країнах не мало. Тому ми повинні добитися того, що все це дісталось нам. Оскільки, я думаю, після нашої перемоги в росії нічого вартого уваги не залишиться.

4. У нашої влади має бути чіткий і зрозумілий план як відбудовуватись після війни.

Я категорично проти того, щоб нам просто так давали кошти – чи репарації, чи «план Маршалла». Лише після того, як ми представимо ясний і прозорий проєкт по створенню нової України, лише після презентації команди реальних, а не підставних, осіб, які будуть відповідати кожен за щось конкретне, лише після цього в країну повинні йти кошти.

5. Нам варто подумати над тим, як змінити економічне значення окремих регіонів України.

Чи є нам сенс залишати неприбуткові і глибоко дотаційні установи і підприємства?

Як нам варто оновити різні сфери промисловості і сільського господарства?

Чи потрібно перепрофілювати деякі області і райони на нові рейки життя?

Наприклад, той самий Донбас. Про те, що величезна кількість шахт там давно не прибуткова, говорилося ще до війни. І, відповідно, постає питання чи варто ці шахти відновлювати, чи можливо створити щось зовсім інше? Тому економістам вже варто думати над новою економічною картою України.

6. Нова армія.

Події останнього десятиліття чітко показують, що гратися у дипломатію і балаканину немає сенсу. І гарантії інших країн часто перетворюються у «глибоке занепокоєння». Не більше.

Сила – вона нікуди не ділась і потрібно, щоб за щирими посмішками найгарніших у світі українок вороги бачили не менш щирі посмішки наших військових. І щоб від тих посмішок усілякі іскандери, рамзанки і кобзони ховалися в зємлянках. А ідея провести якусь спецоперацію лякали їх до…ну ви розумієте до чого.

І – головне – щоб жодному гаранту конституції навіть в голову не прийшло бюджет армії витрачати на чергове «велике будівництво»!

На цьому допис про економіку завершую. В наступних постах напишу, що я думаю про УПЦ, Крим, Донбас і мовне питання

Читайте також: Україна після війни

Україна після війни. Частина друга

Україна після війни. Частина третя