«Ми всі загинемо, але ми свідомо вибрали цю дорогу», – оунівка Леся Паєвська

23 Лютого 2022, 18:30
Леся Паєвська 1995
Леся Паєвська
Леся Паєвська – відома діячка ОУН, розвідниця, просвітянка, чиє життя обірвалося в Лук’янівській в’язниці у далекому 1953 році. Про цю чарівну красуню у місті знають одиниці, адже проживала вона у Володимирі у той час, коли загарбники розривали карту Європи на дві половини.
 
Вперше, про дружину власника млина по вулиці Староостровецькій (нині вул. 20 липня), розповіла мені Наталя  Грабарчук
 
«Ця жінка мала неймовірну вроду. Приїхала до нас з глибокої Гуцульщини. Була дуже розумна й витончена, вміла причарувати до себе одним поглядом. Будинок в якому жило подружжя Паєвських не зберігся до нашого часу. Чоловік Лесі тісно дружив з Арсеном Річинським, він навіть допомагав Паєвському владнати справу з документами на млин, адже Паєвські не мали польського громадянства і з цим була тоді справжня морока. Власника млина звали Діонісій, але всі його називали по-простому Денисом».
 
Народилася Олександра (Леся) Томич у 1908 році в родині священника на Косівщині. Батько невдовзі помер. Дідусь, бачачи, що дівчинка має нахили до науки, дав їй гарну освіту. Невдовзі Леся прибула на Волинь вчителювати. Ймовірно, саме на Волині молода дівчина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Діонісієм Паєвським
 
 
Леся вийшла заміж за Дениса Паєвського, емігранта з-за Збруча. Він воював в армії УНР, його батьків розстріляли більшовики. Він з братом емігрували на терени, підлеглі Польщі, а сестра, яка залишилася на підсовєтській Україні, померла в 1933 році від голоду.
 
Інтелігентна сім’я ідеально влилася в тодішню сформовану українську «Просвіту». Леся підтримувала «Союз українок». Родина часто збирала в себе вдома друзів, однодумців. У 1936 році в подружжя народився син Юрій.
 
«Біда довго не застала чекати. Прийшли перші совєти, і, звісно, сім’ю розкоркулили. Будинок відібрали, лишили тільки кухню. А в тепле гніздечко в’їхав сам начальник НКВС. Родина опинилася в списку на виселення. Рятуючись, сім’я розділилася. Леся, будучи вагітною вдруге, з сином Юрієм, повернулися на Косівщину, а Денис перебрався через Буг і потрапив до німецького концтабору».
 
 
Невідомо, коли саме Леся вступила до лав ОУН, але було це ще до Другої світової війни, і все своє життя вона присвятила національно-визвольній боротьбі. Мала псевдо «Орися». Жінку схопили наприкінці 1952 року і доправили до Лук’янівської в’язниці у Києві. 
 
Її розстріляли 8 квітня 1953 року. В останньому листі до рідних Леся Паєвська написала: «Ми всі загинемо, але ми свідомо вибрали цю дорогу, бо таких як ми, треба було і буде треба, як зразок прийдешнім борцям за волю України».
 
Коментар
29/05/2024 Середа
29.05.2024
28.05.2024
27.05.2024