Постановник «малої драматургії» Лесі Українки

01 Січня 2022, 19:00
Олександр Корольчук у ролі Франца Моора у драмі «Розбійники» Фрідріха Шиллера 1753
Олександр Корольчук у ролі Франца Моора у драмі «Розбійники» Фрідріха Шиллера

Людина належить тій землі, де вона народилася і виросла. Свого часу, прочитала таку думку в книжці Софії Андрухович «Амадока», в епізоді про українського письменника німецького походження Освальда Бургардта, відомого як Юрій Клен.

Цю тезу великою мірою можна прикласти й до відомого культурного діяча Олександра Корольчука. Так, у посвідченні Олександру Корольчуку, яке видали у спілці РобМис (спілка робітників мистецтв, згодом було перейменовано на спілку теаральних діячів – О. П.), були зазначені скупі біографічні відості, зокрема: народився на Волині. 

Ці відомості записали зі слів безпосередньо самого Олександра Корольчука. Однак, якщо бути точним, то митець народився 12 грудня 1883 року у селі Величковичі Кобринського району Брестської області, тобто на території сучасної Білорусі.

Так чи інакше, в спогадах «Біля витоків», які свого часу записав та опублікував відомий історик театру Юрій Бобошко про родину Олександра Корольчука дізнаємося, що рід Корольчуків походив із Холмщини. 

Читайте також: Українці Берестейщини. Минуле і нинішні протести в Білорусі

Олександр Корольчук
Олександр Корольчук

Однак, через участь в повстанні Костюшка, на боці поляків проти царської Росії, Яна-Казимира Корольчука, лісничого за фахом, покарали й  перевели на інше місце служби, в зовсім інший регіон – Берестейщину.

Крім Олександра, в родині Яна-Казимира та Ганни Корольчуків було четверо дітей, троє доньок та син Володимир. У фондах Національного музею театрального музичного та кіномистецтва мистецтва України зберігаються листи Олександра Корольчука до мами та брата. 

З листів відомо, що батько покладав на сина великі надії: сподівався що Олександр вступить на юридичний факультет Віленського університету, що його чекає блискуча кар’єра. Однак, не склалося – Олександр Корольчук народився під іншою зіркою – мистецькою.

Олександр Корольчук працював дрібним чиновником в канцелярії Брест-Литовської фортеці, де на той час розташовувався військовий гарнізон російської армії. 

Цей факт в біографії Олександра Корольчука, без перебільшення, зіграв ключову роль в його житті, сприяв розкриттю таланту митця, культурного діяча, а не юриста, чи навіть урядовця як мріяв його батько.

Тут варто зупинити розповідь, зробити крок в бік та дещо докладніше прокоментувати контекст мистецького життя Брест-Литовська. Річ у тім, що до 1972 року у Брест-Литовську не було спеціальних театральних приміщень взагалі. Тож мандрівні українські театральні трупи тут практично не вступали на відміну від Гродна чи Мінська

Читайте такожЯдвіга Доманська – актриса луцького театру

Крім того, саме Брест-Литовський мав статус прикордонного, в місті знаходилася військова залога. Влада впродовж тривалого часу жорстоко придушувала розвиток культурного життя на Берестейщині, про це докладно писав білоруський дослідник В. Нефеда

Звичайно, крізь призму радянської ідеології, проте вчений ґрунтовно і переконливо проаналізував чому, і в який спосіб, на Берестейщині цензурували культурне життя.

Тож повертаючись до життєпису Олександра Корольчука іронія долі полягала в тому, що народившись на Берестейщині, в нього не було ніяких шансів стати професійним митцем, тим паче українським.

Але так це лише на перший погляд. Бо несприятливі, ззовні, обставини створили в ньому світоглядні та культурні національні цінності, вміння успішно діяти в несприятливих, часто екстремальних обставинах як життєвих, так і творчих.

Так, не зважаючи на такі жорстокі обмеження, офіцери та службовці військового гарнізону вирішили самі урізноманітнити собі дозвілля, і створили свій аматорський театр, безпосередньо на території Брест-Литовської фортеці.

Читайте також: Історія аматорського театру у Локачах

Учасниками театру були людьми різних національностей: українці, поляки, білоруси, литовці. Згодом, ця обставина також зіграє свою вагому роль у творенні українсько-білоруських-литовських культурних відносин першої половини ХХ століття.

Так чи інакше, мені вдалося знайти на сторінках щоденної української газети «Рада», у рубриці «Хроніка» коротке інформаційне повідомлення про те, що на території Брест-Литовського гарнізону діяв аматорський театр. І всі учасники цього аматорського театру – були офіцерами та службовцями військового гарнізону. 

Усе як в шекспірівському «Глобусі». У репертуарі цього аматорського театру була переважно класика. Зокрема ставили українську драму «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Відтак, увагу кореспондентів часопису «Рада» цей аматорський театр привернув тим, що всі ролі у цій постановці, навіть жіночі, виконували чоловіки. 

Читайте також: Залишилась тільки афіша. Що сталося з Балтським народним театром

Це один із небагатьох задокументованих фактів існування цього аматорського театру. Одним із учасників цього аматорського театру і був Олександр Корольчук. Попри це, у сучасній музейній експозиції Брест-Литовської фортеці не представлено діяльність цього аматорського театру на території гарнізону. Музейна експозиція фортеці фактично акцентована лише на подіях Другої світової війни.

В цей час у Брест-Литовський завітав з гастролями мандрівний театр Івана Сагатовського, але брак приміщення спричинив матеріальну скруту, і цей театр був змушений швидко покинути місто. Тогочасний генерал-губернатор Мінської губернії Ерделлі навіть видав Івану Сагатовському спеціальну субсидію, щоб той мав можливість переїхати, і продовжити роботу в Мінську.

Однак, відомий митець, учень Марка Кропивницького, Іван Сагатовський встиг відвідати вистави аматорського театру Брест-Литовського гарнізону. Бачив гру молодого Олександра Корольчука і порекомендував йому їхати на прослуховування до Миколи Садовського, який саме напередодні мав відкривати перший стаціонарний український театр у Києві (знаходився в приміщенні сучасного театру Київської оперети – О.П.). 

Читайте ткож: Колекція світлин з життя луцьких театралів у 1930-х роках

Троїцький Народний Дім – перша назва сучасного Київського національного театру оперети
Троїцький Народний Дім – перша назва сучасного Київського національного театру оперети

Олександр Корольчук, потайки, від родини поїхав до Києва, назвався Олесандром Івановичем Корольчуком – і пройшов до трупи Миколи Садовського. Згодом став одним з найулюбленіших учнів Миколи Садовського. 

Так, замість кар’єри юриста він спочатку став відомим актором, згодом режисером, педагогом, перекладачем, публіцистом, видавцем, художнім керівником кількох театрів, одним із засновників Спілки театральних діячів України. Важко назвати сферу театрального мистецтва початку ХХ століття, де Олександр Корольчук не доклав своїх рук. 

Повертаючись до Волині, слід зазначити, що діяльність Олександра Корольчука ніколи не була пов'язана з цим краєм як професійного митця. Так само і його родини. Поки що достеменно невідома доля його родини: брата та сестер. Однак, вплив саме цього регіону на його діяльність був все-таки дуже потужним впродовж життя. 

Адже, як відомо, з досліджень психології творчості, люди, які народилися в прикордонному регіоні, зазвичай, мають дуже потужне природне гнучке кроскультурне мислення, здатність легко налагоджувати контакти з людьми різних світоглядів, культур, менталітету. 

Читайте також: Молода Наталія Ужвій під час вчителювання у селі на Острожчині

Таким яскравим прикладом в історії українського театрального мистецтва є Олександр Корольчук. Так, очоливши театр імені Марії Заньковецької, який на той час працював у Катеринославі (нині Дніпро) Олександр Корольчук ще далекого 1924 року відправив делегацію із представників театру до Канади налагоджувати контакти з місцевою українською діаспорою. Про цей факт вийшла низка публікацій у тогочасному катеринославському журналі «Зоря». 

Театр імені Марії Заньковецької у Катеринославі
Театр імені Марії Заньковецької у Катеринославі

Навзаєм заньківчани привезли з Америки невідомі широкому українському загалу твори американських письменників  Джека ЛондонаСінгаО’Ніла. Олександр Корольчук, започаткував переклад цих текстів для театру, щоб  американська драматургія ще на початку ХХ століття міцно увійшла до культурних горизонтів українських глядачів. 

І це лише один із прикладів! З нашої точки зору, однією із найвагоміших заслуг Олександра Корольчука як режисера є його постановки так званої «малої драматургії» Лесі Українки

Читайте також: Листи, фотографії і зошит з піснями: які Лесині раритети зберігає Волинський краєзнавчий музей

Саме він здійснив сценічні першопрочитання на кону театру імені Марії Заньковецької цілої низки драм Лесі Українки, які до того часу вважалися серед театральних діячів виключно «драмами для читання»: «У пущі», «В дому роботи – в країні неволі», «На полі крови», «В катакомбах».

Надія Доценко в ролі Мавки з «Лісової пісні» Лесі Українки, театр імені Марії Заньковецької (Запоріжжя, 1937 р.)
Надія Доценко в ролі Мавки з «Лісової пісні» Лесі Українки, театр імені Марії Заньковецької (Запоріжжя, 1937 р.)

Слід зазначити, що назагал драматургія Лесі Українки мала надзвичайно важливе значення для становлення Олександра Корольчука як режисера. Крім того, митець брав участь як актор-виконавець у першій сценічній постановці «Камінного господаря» на сцені театру Миколи Садовського, був виконавцем невеликої ролі Пабло де Альвареса

Читайте також: Стильна луцька акторка Зуля

Євдоким Мінюра – перший художник, який здійснив сценографію до драматургії Лесі Українки. Театр Роменської «Просвіти»
Євдоким Мінюра – перший художник, який здійснив сценографію до драматургії Лесі Українки. Театр Роменської «Просвіти»

Згодом, очоливши Державний театр УНР, потім театр Роменської «Просвіти», Олександр Корольчук вирішив перейти з актора в нову діяльність – режисера-постановника, і для цього обрав драму «У пущі». Він знову і знову повертався до цієї драми, здійснив кілька постановок на сценах різних театрів в кількох редакціях.

Драматургія Лесі Українки була для Олександра Корольчука тією безпомильною високою системою координат, де він випрацьовував свій режисерський інструментарій. Можемо констатувати, що митець зростав на постановках драматургії Лесі Українки, разом з театром імені Марії Заньковецької, який він очолював в останні роки свого життя.

Читайте також: Іван Миколайчук з іноземними колегами в Луцьку 1985 року

Ескіз костюму Індіанки, яку виконувала заньківчанська акторка Вікторія Янчук. Постановка Олександра Корольчука «У пущі» Лесі Українки
Ескіз костюму Індіанки, яку виконувала заньківчанська акторка Вікторія Янчук. Постановка Олександра Корольчука «У пущі» Лесі Українки

Це один із важливих переломних моментів в історії української культури, бо засвідчив факт переходу на прикладі конкретної біографії Олександра Корольчука з естетики театру корифеїв до модерного національного театру. Цей перехід був настільки яскравим і якісним, що ще раз доводить слушність тези про те, що: людина, справді, таки належить тій землі де народилась і виросла. 

Василь Ярменко в ролі Годвінсона та Вікторія Янчук в ролі Індіанки драми «У пущі» Лесі Українки. Режисер Олесандр Корольчук. Катеринослав, 1924 р.
Василь Ярменко в ролі Годвінсона та Вікторія Янчук в ролі Індіанки драми «У пущі» Лесі Українки. Режисер Олесандр Корольчук. Катеринослав, 1924 р.

Доля судила йому коротке життя, всього 43 роки. Олександр Корольчук помер раптово, на гастролях у Запоріжжі, від епідемії черевного тифу.  В радянський період його постать не забороняли згадувати, однак поступово «затерли» з історії української театральної культури. 

В останні десятиріччя наукові дослідження з біографістики та історії візуальних мистецтв дали можливість, крок за кроком, фактично наново прописати цю постать в галерею творчих портретів української культури кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Саме тому, видається важливим і актуальним завданням «повернути» культурну приналежність Олександра Корольчука в медіапростір його рідного краю.

Читайте також: Луцькі актори на фото 90 років тому

Коментар
18/01/2022 Вівторок
18.01.2022
17.01.2022
16.01.2022