Катерина Ващук не причетна до відбудови горохівської каплиці

13 Жовтня 2021, 10:00
Капличка у Горохові БЛОГ 1564
Капличка у Горохові

Нещодавно мешканець Горохова Олег Мосієвич опублікував у мережі Фейсбук допис про історію каплички, зруйнованої в 1964 році комуністичною владою

Справді, минуле свого міста, його історичних споруд варто не лише пам’ятати, а й передавати цю пам’ять наступним поколінням. Однак автор допису допустив кілька неточностей, що змінюють історію відбудови храму. Це можна зрозуміти, адже відтоді минуло близько 30 років.

Причиною руйнування цього храму був не лише войовничий атеїзм, але й нав’язування українцям пропаганди совєтської воєнщини. Встановлений на освяченому місці танк не мав нічого спільного з погибеллю політрука Флора Столярчука, який вивів танковий підрозділ на неминучий розстріл гітлерівською артилерією, наперекір попередження розвідки. Якби Столярчук не загинув у тому бою, його треба було б судити військовим трибуналом. 

І встановлений цей символ війни був не відразу. Бувши дітьми (а я народився в 1969 році), ми бігали на територію лісництва й намагалися залізти всередину цієї машини. На постамент його витягли саме в розпал холодної війни і повернули дулом у бік Заходу. А син політрука, полковник О. Столярчук займався тим, що спекулював на історії смерті батька.

Не мала жодного стосунку до відбудови каплиці й представниця колгоспної номенклатури, нардепка Катерина Ващук. І не могла мати, бо ревно захищала громади московської церкви від українізації. Ідея ж відбудови храму була висунута на одному із перших опозиційних мітингів, організованих рухівцями.

Саме так, першим ініціатором демонтажу танка була Горохівська районна організація Народного руху України, і боротьба за це точилась не лише в Горохові, а й на шпальтах волинської преси. Задовго до створення КУНу мій батько Андрій Криштальський оббивав пороги міської ради, вмовляючи тогочасного очільника міста Василя Грибка порізати танк на брухт і відбудувати храм. Василь Якович в принципі був не проти, але… Очевидно, на нього тиснули в райкомі компартії, а, можливо, й у КГБ. 

Дисидент Левко Лук’яненко під час рухівського мітингу в Горохові. Четвертий зліва – голова районної організації НРУ Андрій Криштальський (старший), справа біля нього – один із керівників Руху, лучанин Геннадій Кожевников, крайній справа – очільник міста Василь Грибок
Дисидент Левко Лук’яненко під час рухівського мітингу в Горохові. Четвертий зліва – голова районної організації НРУ Андрій Криштальський (старший), справа біля нього – один із керівників Руху, лучанин Геннадій Кожевников, крайній справа – очільник міста Василь Грибок

В протидію цьому О. Столярчук організував кампанію проти демонтажу танка і навіть подав у суд позов проти мене, як автора публікацій у газеті «Народна трибуна». І лише коли я опублікував архівні дані про особливості його біографії, син політрука заспокоївся і забрав заяву.

Паралельно із цим рухівці вели активну боротьбу за те, щоб церкви району переходили з московського патріархату до УПЦ Київського патріархату. Після кількох успішних зборів парафіян у селах і в Горохові зокрема, до протистояння взялася Катерина Ващук і разом із керівниками колгоспів практично зупинила цей процес. Тому стосунки між нею і районною організацією НРУ були, м’яко кажучи, недружніми.

Олег Мосієвич, який живе поряд із храмом, мав би пам’ятати металеву триногу із куполом, встановлену рухівцями прямо перед гусеницями танка. Це був справжній купол зі зруйнованої каплиці, допомогли віднайти його рухівці села Галичани. Саме там на місцевому кладовищі люди заховали його від комуністів.

Працівники «Вторчормету» демонтували танк, мабуть, із подачі Василя Грибка, але якось майже крадькома. Після цього залишився постамент і в місті точилися дискусії, як його ліквідувати. Хтось пропонував підірвати, але у міській раді побоювалися, що вибухова хвиля пошкодить сусідні будинки. Тоді відбулася перша толока – невдала спроба розбити постамент відбійними молотками. Після цього вирішили вирівняти його за допомогою бетону і на ньому ж будувати храм.

Вцілілий купол храму. Під ним напис: «Цей купол і хрест – все, що залишилось від каплиці, збудованої на честь скасування кріпацтва і зруйнованої комуністами в 60-х роках. Відбудуймо ж цей святий храм. Геть танк зі святого місця!»
Вцілілий купол храму. Під ним напис: «Цей купол і хрест – все, що залишилось від каплиці, збудованої на честь скасування кріпацтва і зруйнованої комуністами в 60-х роках. Відбудуймо ж цей святий храм. Геть танк зі святого місця!»

Кошти збирали усім містом. І Олег Мосієвич абсолютно правий, що будівництво велося толокою, в якій брав активну участь і він сам. Люди приходили працювати по черзі, хто коли міг. Ті жінки, які не могли виконувати важкої праці, організували харчування, цим процесом керувала Марія Матлак, а обідали робітники переважно в садибі Конкевичів. Будівництво очолював Василь Колос і всі його слухалися.

І тут нагадала про себе Катерина Ващук, яка саме вела передвиборчу кампанію. В той день разом з іншими горохівцями біля каплиці працював мій батько. Коли прибули дві вантажівки цегли від нардепки, він підійшов до водіїв, подякував їм за роботу, але сказав, що дарів від Ващук громада не потребує. Ті завели двигуни й повезли цеглу назад.

Минули роки, протистояння навколо танка забулося, а от капличка прикрашає місто і стала, можна сказати, однією із його візиток. Я цілком підтримую пропозицію Олега Мосієвича встановити на споруді меморіальну таблицю, яка би проливала світло на історію її спорудження. Але найбільше втішає те, що горохівці відбудували її самі, своїми руками

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром