Від шукачів скарбів до наукової школи: як зароджувалася волинська археологія
5290 Історія зародження археології та оформлення її як науки на Волині, так і в Україні загалом належить до першої половини ХІХ ст. У цей час археологія ще не відокремилась від загальноісторичних дисциплін і процес її становлення в той час характеризувався епізодичними, без будь-якої методології та наукового обґрунтування випадковими розкопками. Більшість з них проводилися приватними особами, насамперед з метою пошуків скарбів.
На жаль, про ранні археологічні дослідження на Волині у літературі згадуються дуже поверхнево. Наприклад: у 20-х роках ХІХ ст. графом Поцеєм на городищі літописного Чорторийська; у 1854 році, київським археологом В.Потаповим на території Верхнього замку у Луцьку; Яків Волошинський у 1856 році в Луцьку біля Красного розкопав один курган; у 1871 р. священник с. Павловичі біля с. Локачі розкопав декілька курганів на могильнику поряд з селом тощо.
Про результати цих досліджень вірогідної наукової інформації не збереглося.
У 1860-1870-х роках, з’являється значна кількість публікацій, присвячених волинському краєзнавству.
Зокрема, слід завдячувати такій особистості в українській історичній науці, як Володимир Антонович (1834-1908), професор Київського університету з 1870 р., член комісії для розбору давніх актів з 1873 р., голова Історичного товариства ім. Нестора Літописця з 1881 р., керівник археологічного музею та нумізматичного кабінету при Київському університеті, член Львівського НТШ, належить ініціатива систематичного вивчення археологічних пам’яток окремих регіонів України, насамперед Волині.
З середини 1880-х рр. XIX ст. Антонович повністю перейшов на археологічну науку. Віддавшись в останні десятиліття життя археологічним дослідженням, він згодом став засновником української археології та знайшов у цій сфері багато співробітників і продовжувачів. Антонович став зачинателем своєї наукової школи, до якої потрібно зарахувати археологів Катерину Мельник (1859-1942), Миколу Біляшівського (1867-1926), істориків Олександра Андріяшева (1863-1939), Михайла Грушевського (1866-1934) та інших.
У 1880-х роках увага дослідників була прикута до пам’яток архітектури княжого Володимира. Одним з головних ініціаторів дослідження та реставрації давніх храмів цього міста був Антонович. До цієї справи були залучені учені, а серед них - визначний спеціаліст з архітектури, професор Андріан Прахов (1846-1897), який очолив комісію з відновлення Успенського храму XII ст.
.У 1886 році він розпочав архітектурно-археологічні дослідження. На підставі результатів дослідження цієї пам’ятки, був зроблений проєкт її відбудови.
У цих роботах разом з Праховим брали активну участь Антонович та міський голова суддів Омелян Дверницький(засновник Володимир-Волинського давньосховища), голова повітового дворянства Гавриїл Боровиков, архімандрит Олександр, священник Василівської церкви Даниїл Левицький.
Шкода, що результати проведених на пам’ятках Володимира розкопок та виявлені знахідки не були в належний спосіб опубліковані.
Неподалік Володимира, у селі Зимно, Прахов здійснив роботи з відновлення церкви XV ст. З археологічної літератури відомо, що Антонович також у цей час коло Зимного проводив розкопки курганів, однак висвітлені вони були теж дуже поверхнево. А нещодавно в одному з архівів Києва вдалося відшукати текст щоденника Володимира Антоновича, де детально описується про розкопки курганів коло села Зимно з 30 по 31 липня 1886 року.
Цей архівний документ має дуже важливу цінність з історії волинської археології. Зокрема, він свідчить, що 30 липня 2026 року минає 140 років від перших задокументованих археологічних дослідженнях на Волині. У Волинській обласній організації Національної спілки краєзнавців України нині проводиться обговорення щодо започаткування цією датою Дня волинської археології.
