Сусідів не вибирають. Але історію — пишемо самі
4423 
Є така українська поговірка – «Сусідів не вибирають...»
А вже деякі наші сусіди до сих пір ніяк не можуть змиритися, що не є нам «старшим братом» ( чи сестрою) і що не в праві нам вказувати яку історію нам писати, які підручники друкувати і кого вважати Героями Української Нації а кого ні.
Але ж ні, одні вважають, «ми Адін народ» тільки захоплений «нацикамі» а другі відбирають орден Білого Орла від Нації яка стала на перешкоді рашиських орд і захищає ситу, досконалу і самодостатню Європу від "асвабадітєлєй".
Всі щось хочуть нас навчити і не помічаючи , що з приниженої, розгромленої, сплюндрованої Нації, ми перетворились в Націю Воїна і до нас їдуть тепер вчитися, як здолати монстра.
Але я не про те, ми і на всі ці випади відповідатимемо так як належить Цивілізованій Нації, а саме- пошануванням Національної Пам'яті.
Нещодавно працівники КП «Доля» провели впорядкування і прибирання на кладовищі в селі Ласків, ґміни Мірче, Грубешівського повіту, Люблінського воєводства.
Це наша громадянська відповідь на закиди польського політикуму, щодо героїв УПА, які боролися з Українську Державу.
Ми прибрали на кладовищі де в один трагічний день 10 березня 1944 року село Ласків перестало існувати, тому, що більша частина його мешканців була вбита підрозділом Станіслава Басая – «Рися», доречі пам'ятник якому стоїть тут на тих теренах де він мордував, вбивав і палив українське населення, але він «богатер», ну а ми?
Ну за логікою сусідів, хіба можна вважати Героями Запорозьких козаків , а наших гетьманів і отаманів- Наливайка, Остряницю, Тараса Трясила , гетьмана Хмельницького?
А вояків УГА?
А про УПА, я вже не питаю...
Бо питати не хочу, все!... Закінчилось, наше клянчення перед вами і вічне вибачення і вічне залагодження....
З нації високоякісних, але низькооплачувальних робітників, ми перетворилися в Націю- Воїна і сьогодні, вчора і вже п'ятий рік платимо життям Кращих Синів і Дочок України.
Чи вдячні ми Європі?
Чи вдячні ми Польщі?
Так, щиросердечно вдячні, ми пам'ятаємо, як Ви приймали наших людей, дітей і поранених...
Ми пам'ятаємо вас від Наших майданів Помаранчевого і Майдану гідності і зичимо Вам миру і процвітання, але не вчіть нас жити а поможіть нам вижити.
Бо ми з великими втратами але навчились виживати, а вас, борони Боже це пережити...
Проводьте свої фестивалі ,відпочивайте на морях і пам'ятайте ,що ваш добробут не від вашої військової досконалості а від нашої надприродної витривалості.
І не вчіть нас- ми вже вчені і не шантажуйте, що не приймете до Унії Європейської, приймете, куди ви дінетесь без України і українців.
Ви вже і так зрозуміли через напівпритомного Трампа, що захист і безпека ваша то поважна річ і все це на сьогодні виконує Україна...
Але ми є Нація яка має мужність бо має Національну Пам'ять і Національну Свідомість і ми її бережем, і збережем, бо навчились берегти навіть тоді коли нам це заборонялось.
Живіть в Сім'ї Вольній Новій в своїй гармонії а ми в своїй.
Бо ми сильні через те, що вміємо шанувати порядних сусідів, сусідів гідних і розумних а не пихатих і зарозумілих, сусідів які мають свою історію і свою самобутність а ми маємо Пам'ять Свою, Славну і Трагічну, Звитяжну і Величну і живем ми і будемо жити, бо пам'ятаємо.